Колючий дріт на передньому плані. Нетрі – на задньому. Такі суворі реалії футболу нижчого дивізіону в Буенос-Айресі. Але це не заважає місцевим уболівальникам збирати повну трибуну і вболівати за свій клуб. Навіть у п’ятому дивізіоні аргентинського футбольного чемпіонату.

Фанатів, як це не дивно, дай бог чверть від загального числа уболівальників. Дуже багато сімей, з маленькими дітьми. Ще раз – на матчі п’ятого дивізіону. Футбол тут – відмінне проведення часу. А клуб – це не просто футбольна команда, у якої стадіон за рогом, але спортивне товариство даного району. Окрім футболу у клубу є секції з дзюдо, баскетболу, боксу. У клуб ходять хлопчаки з усього району. І з дитинства за нього хворіють.

Чимось це схоже на радянську систему, з тією лише різницею, що у нас дитячо-юнацькі клуби, як правило, не виростали в повноцінні футбольні команди.

Так що не страшно, що тут грають за колючим дротом і на тлі трущоб. Головне, що грають. Причому місцеві жителі. Грають, замість того, щоб освоювати кримінальну сторону барріо. Та й люди ходять – повболівати, відпочити, добре провести час. Тут футбол дійсно спорт, а не видовищний шоубізнес. Добре б і у нас це зрозуміли.

Блог Pavlyuk ,pavlyuk.livejournal.com