Ще пару десятків років тому легіонери у футзальних збірних були навдивовижу, а зараз цим вже нікого не здивуєш. Причому левову частку «легіонерів» (а точніше майже всю) складають бразильці. Зайве нагадувати яка шалена конкуренція за місце у кращій збірній світу, от і доводиться дуже сильним гравцям шукати свого щастя у складі інших національних дружин.
Проаналізуємо легіонеризацію збірних на основі трьох останніх чемпіонатів Європи, оскільки вони були проведені за однією схемою. Легіонери на чемпіонатах Європи:
Італія – 8 (ЧЄ-2014): Саад Ассіс, Ґабріель Ліма, Умберто Оноріо, Вампета, Родольфо Фортіно, Алекс Мерлім, Даніель Джассон, Муріло Феррейра ; на ЧЄ-2012 – 7; на ЧЄ-2010 – 8.
Азербайджан – 7 (ЧЄ-2014): Лаерсіо Буранелло, Феліпе, Еду, Рафаел, Аугусто, Амадеу, Біро Жаде; на ЧЄ-2012 крім 5 бразильців був росіянин Андрій Твєрянкін, тобто 6 легіонерів; на ЧЄ-2010 у складі 5 бразильців і два росіянина – Твєрянкін і Чуйков, тобто 7 легіонерів.
Росія – 5 (ЧЄ-2014): Густаво, Пула, Едер Ліма, Робінью, Сіріло; на ЧЄ-2012 – 3; на ЧЄ-2010 – 2.
Бельгія – 2 (ЧЄ-2014): Лусіо, Ліліу; на ЧЄ-2012 не потрапили; на ЧЄ-2010 – 3.
Португалія – 1 (ЧЄ-2014): Лейтао; на ЧЄ-2012 без легіонерів; на ЧЄ-2010 – 2.
Іспанія – 1 (ЧЄ-2014): Фернандао; на ЧЄ-2012 – 1; на ЧЄ-2010 – 2.
Отже, на останньому європейському форумі «чарівники м’яча» були присутні у 6-ти збірних з 12-ти, а інші збірні, як би це дивно не звучало, обходилися власними кадрами. Не складно порахувати, що на чемпіонаті Європи зіграло 24 бразильці, а це майже дві повноцінні збірні. Однак у певних напрямках є деякий прогрес на користь власних гравців, бо, наприклад, у фіналі Євро-2003 у складі збірної Італії їх було цілих 10. Якщо проаналізувати тенденції, то вони не дуже втішні, бо на ЧЄ-2010 було задіяно 24 легіонери, на ЧЄ-2012 17 легіонерів, а зараз ми знову дійшли до максимальної цифри у 24.
Якщо ви все ще вважаєте, що це невелика цифра, то ось вам ще пару фактів. Є певний «прихований потенціал» і у інших збірних, як-от у Грузії Роніньо і Фумаса чи у Казахстана Лео та Ігіта. Європа завжди вважалася локомотивом прогресу у багатьох галузях, але тут варто звернути увагу на останній чемпіонат Азії, який відбувся у 2012 році, де виступав аж один легіонер – бразилець Фернандо за Австралію.
Звісна річ, що відсутність легіонерів суттєво змінила б розстановку сил у європейському футзалі. Можна майже не сумніватися, що збірна Італії не досягла б таких вершин, зате значно збільшилася б колекція нагород у збірної Португалії і т.д. Зрозуміло, що у всьому світі відбувається глобалізація і спорт не є винятком, але було б непогано встановити певні обмеження на кількість натуралізованих гравців. Наприклад, можна звернутися до баскетбольного досвіду, де дозволяється залучати у збірну не більше одного «легіонера». Є збірні, які вміло обходять це обмеження, але до загрозливих цифр там не доходять.
Безсумнівно, що в Бразилії усе, що пов’язано з футзалом поставлено на вищому рівні, але про який розвиток у глобальному масштабі може йти мова, якщо у складі національних збірних гратимуть самі бразильці? Дозвольте залишити це питання без відповіді.
Андрій Гулій, Екстра-ліга
