Мексика. Фінал ЧС-1986 року. Аргентина – ФРН 3-2.

Більше ста тисяч уболівальників спостерігало на живо, і мільйони фанатів по телевізору той спектакль, який розіграли дві команди.

Збірна ФРН під керівництвом Франца Беккенбауера вийшла в свій другий поспіль світовий фінал з великими труднощами. Але німці завжди мали характер і волю . Саме тому з німцями завжди складно грати. Навіть якщо не йде гра, навіть якщо вони програють по ходу матчу, збірна ФРН знаходила в собі сили, мобілізовувала свої останні резерви та наздоганяла суперника. У тій збірної ФРН середини 80-х років напевно головною людиною, яка в потрібний момент здійснювала цей вольовий ривок, який міг перевернути хід матчу з ніг на голову, був Карл-Хайнц Румменігге. Вихід на поле ще травмованого Румменігге, дав шанс збірної ФРН та німецьким уболівальникам на продовження боротьби.

Але, здавалося, сам Бог помагав аргентинцям. Особливо лідеру тієї збірної – Марадоні. Це вселяло в нього безмежну впевненість у перемозі, яка транслювалася потім на всю збірну Аргентини. Марадона був її капітаном, навколо нього будувалася вся гра, він робив результат. Але щоб виграти чемпіонат світу, цього мало. Хорхе Вальдано, Бурручага, Руджеррі, Пумпідо та інші гармонійно додали в команду необхідні якості для досягнення перемоги …