Поки хтось придумує претензії до суддівства і розповідає про біляші , чомусь знову не звертається увага на головне. Ні, це не в черговий раз розмови про проблеми Динамо , а відмінна робота Василя Сачко на посту головного тренера Ворскли .
Молодий і перспективний наставник продовжує своє становлення в якості головного тренера вже рідного клубу і робить це дуже і дуже успішно . Чого тільки коштує упущена перемога над Динамо …
Отже , Василь Вікторович Сачко , за свідченням людей , які знайомі з ним особисто , дуже порядна, чесна і цілеспрямована людина . Один з кращих початківців тренерів , останніх років в Україні . З літа 2013 року він очолює полтавську Ворсклу .
А починалося все так . У молодого міліціонера , як і у тисячі нас з вами , було прекрасне хобі , а саме футбол . Граючи у вільний від служби час , у команді « Шахта Україна » , у третій лізі чемпіонату Донецької області , регулярно забиваючи в змаганнях аматорів , Василь привертає до себе увагу тренерів професійних команд. Через деякий час , у віці 23 років , Василь все ж опиняється в команді професіоналів , і відразу в складі першого чемпіона незалежної України , сімферопольської Таврії , яка в той час була міцним середняком Вищої Ліги . Через брак досвіду виступів серед професіоналів , у кримській команді закріпитися не зміг , зігравши 5 матчів , повернувся до складу аматорів. Наступною професійною командою Сачко став друголіговий Оскіл з Куп’янська .
Справжньою удачею для Василя можна назвати запрошення до Волині , де Віталій Кварцяний повірив у нього . І як згадував Віталій Володимирович : Вася, мовляв, сам не вірив , що він зможе зіграти на такому рівні , але тренер сказав футболістові , ти повинен забити 15 голів , буду тебе ставити поки не зробиш це , в результаті в першому сезоні форвард забив 17 м’ячів і став кращим бомбардиром першої ліги .
Далі були ще кілька вдалих сезонів під керівництвом Кварцяного , і досить вдалий період виступу в криворізькому Кривбасі .
П’ять років тому , для нашого героя розпочався полтавський період життя , який поки що характеризується для нього лише позитивом. У складі полтавської команди Сачко , став володарем Кубка України серед професіоналів (серед любителів він вигравав кубок з командою « Шахта Україна » ) , спробував свої сили в єврокубках , відзначившись голом у ворота іменитої Бенфіки , а також забив багато важливих м’ячів у складі команди Миколи Павлова .
Закінчивши кар’єру в влітку 2012 року , мав очолити команду 12-річних ворсклян . Але так як після закінчення того сезону команду залишив Павлов , пішов і Василь . Пішов не куди-небудь , а в тренерський штаб , добре знайомого Віталія Кварцяного , який тільки прийняв Кривбас . Перший тренерський досвід теж не пішов , і пропрацювавши тиждень , Кварцяний розсварився (що не дивно ) з керівництво криворіжців . Але паралельно з цим , через незадовільні результати , Ворсклу залишив тодішній наставник Вадим Євтушенко. І Сачко надійшло запрошення увійти до тренерського штабу Сергія Свистуна , з яким пліч -о-пліч вони пропрацювали протягом майже всього минулого сезону. Влітку , як грім серед ясного неба , з табору полтавської команди прийшла звістка , Свистун переведений у дубль , команду очолює Василь Сачко . Чого тільки не довелося чути про це призначення , було схоже , що тільки найбільші оптимісти серед уболівальників вірили в перспективність даного рішення керівництва . Продовжилися песимістичні настрої і під час передсезонної підготовки , так як результати команди не радували.
Але вже з початком нового чемпіонату команду було не впізнати , з’явися не властивий колективу останніх років атакуючий стиль , грамотні позиційні атаки , швидкі , блискавичні контратаки , а найголовніше , набагато більше ударів по воротах , як наслідок , четверте місце за результативністю в чемпіонаті після одинадцяти турів. І нехай поряд з непоганою результативністю , команда зараз має певні проблеми в захисті , але ці проблеми не виглядають такими , які не можна вирішити , благо вже скоро зимове міжсезоння .
При молодому тренерові по новому засяяли гравці , зокрема Громов , який перестав прогресувати ще наприкінці періоду Павлова , а Міщенко взагалі претендує на звання відкриття першої третини сезону. Дедечко став справжнім лідером центру поля , ледве з’явившись у команді. Ще можна згадати про прогрес Пердути і Сапая , повернення колишньої форми у Ребенка і Маркоскі . Звичайно , були і помилки , як запрошення ( незрозуміло за які заслуги) румуна Васілакі . Але не помиляється той , хто нічого не робить.
Як бачимо , Василь Вікторович , як тепер називають Васю в Полтаві , доводить , що не дарма доля привела його у футбол , а футбольна доля ” приковує ” до Полтаві. Полтавським « Гвардіолою » він вже став , і якщо у нього і далі буде так все виходити , навряд чи хтось буде проти , щоб Сачко став полтавським « Фергюсоном ».
