<
>

Реклама

Поза грою ФФУ-Крим

Коньков та окупанти або Сам собі Зімбабве

Spy-Football.com

1/4/2014 , 10:39

konkovКерівники нашого футболу не перестають дивувати своєю нерішучістю і непередбачуваністю. Поки це стосувалося розподілу відрядних, заповнення вакансій, розмірів секретарок та інших внутрішніх чвар у Федерації футболу України, до цього можна було б ставитися іронічно-поблажливо. З ким не буває? Але коли справа дійшла до роздачі території країни, стало не до жартів…

Запитаєте, а яке відношення має футбольна федерація до території держави? Дуже навіть серйозне . І перш ніж розглянути нинішні художества президента федерації Анатолія Конькова і його заступника Анатолія Попова , повернемося до самого початку – коли Федерація футболу України вже була , а України на футбольній карті світу ще не було.

Справа була в 1991 році. 24 серпня Верховна Рада України прийняла акт про державну незалежність , після чого Україна була проголошена незалежною державою. Після підтвердження рішення Ради на Всеукраїнському референдумі 1 грудня , Україну визнали незалежною державою більшість країн світу , тим більше , що наша країна вже була тоді членом ООН.

Футбол за цим процесом не встиг. Футбольна незалежність України була проголошена аж 13 грудня, хоча це цілком можна було зробити вже в серпні , якби Федерація футболу України оголосила про свою незалежність відразу ж після того , як це зробила Верховна Рада. Колись історики розберуться , чому цього не було зроблено. Ми ж маємо результат : 25 грудня того ж 1991 року, за один день до того , коли СРСР офіційно припинив своє існування , в далекому Лас -Вегасі проходило жеребкування відбору до світової першості 1994 року. Усміхнений В’ячеслав Колосков спокійно сидів у кріслі з табличкою з написом « СРСР» , представляючи вже не існуючу країну. Жеребкування пройшло . Місце СРСР у новому розиграші Кубка світу , нікого не питаючи , зайняла Росія , а Україна , чиї футболісти становили більшість у збірній СРСР , виявилася викинутою з міжнародного футболу на рівні національних збірних майже на три роки , провівши перший офіційний матч лише у вересні 1994 -го .

Чи можна було тоді якось домовитися , врахувавши політичні реалії? Теоретично – так , а практично – ні . Можуть сказати , що Україна не була в грудні 1991 року членом ФІФА. Так і Росія теж не була . Росія просто забрала собі членство Радянського Союзу при повному потуранні України та інших республік колишнього Союзу. Більше того . Взимку 1992 вже був зверстаний календар « чемпіонату СНД» , в якому наша Федерація погодилася брати участь. І лише жорстке втручання ФІФА , яка пояснила , що кожна країна повинна мати свій чемпіонат , зупинило цей процес. Повторюю, не принципова позиція Федерації футболу України , а принципова позиція ФІФА.

Минуло більше двадцяти років , за які наш футбол чесним спортивним шляхом відновив свої позиції у світовому футболі. Наш футбольний чемпіонат вже багато років стабільно входить до десятки найсильніших у Європі згідно таблиці коефіцієнтів УЄФА. А от з Федерацією футболу України знову проблеми.

Здавалося , що може бути простіше для нашої національної футбольної федерації , ніж просто керуватися Статутом ФІФА , який прямо забороняє командам однієї асоціації грати в чемпіонаті іншої асоціації . Росія , яка в порушення всіх існуючих міжнародних норм окупувала частину України , може скільки завгодно оголошувати про приєднання Криму , пуляти в небо салютами і мукаючи з папірця третій варіант сталінського гімну , але ніхто в світі цього « приєднання » не визнає . Крім Зімбабве , Північної Кореї , Куби , Сирії та ще п’яти країн -ізгоїв. Це факт , офіційно зафіксований Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.

Виявляється , що до Зімбабве готовий приєднатися і пан Анатолій Коньков , керівник нашої футбольної федерації . А як інакше розуміти його невиразні висловлювання щодо того , в якому чемпіонаті повинні почати наступний сезон команди, що представляють окупований Крим ? Так само вчинив і пан Анатолій Попов , різко змінив свою риторику. Ще недавно заступник президента ФФУ стверджував , що кримські клуби не можуть грати ніде , крім чемпіонату України , а тепер каже , що « насильно милим не будеш» . Як це розуміти ?

Повернемося до правового поля , яке у футболі чітко окреслено Статутом ФІФА. Стаття 77 цього Статуту говорить:

«За винятком особливих обставин , жодна Асоціація , Ліга або клуб , що є Членами ФІФА , не можуть належати іншому Члену ФІФА або брати участь у змаганнях на території іншого члена ФІФА без дозволу нинішніх і майбутніх Членів ФІФА та ФІФА».

Здавалося б , немає питань . Стати членами Російського футбольного союзу команди окупованого Криму можуть виключно після того , як Федерація футболу України сама ( !) Попросить ФІФА та УЄФА про це. А шановні футбольні інстанції будуть такі люб’язні , що порушать свої основоположні принципи і теж дадуть на це згоду.

Упевнений , що не дадуть . Тому що і ФІФА , і УЄФА , є членами міжнародної спільноти, яка офіційно підтвердила як на рівні ООН , так і на рівні Євросоюзу повагу територіальної цілісності України в міжнародно- визнаних кордонах і невизнання захоплення Криму .

Виходить , що своїми недомовками пан Коньков практично визнає відділення Криму від України , чого не визнав в світі практично ніхто крім Зімбабве . А як все це інакше розуміти ? Згідно зі Статутом ФІФА , наша футбольна федерація повинна зараз думати тільки про одне : у якому саме форматі кримські клуби гратимуть в чемпіонаті України . Або у нас буде « молдавський варіант » , де команди окупованого Росією Придністров’я грають у чемпіонаті Молдови на своїх стадіонах , або « грузинський варіант » , коли команда окупованої Росією Абхазії грає в чемпіонаті Грузії на території , вільної від окупантів.

Саме про це повинні зараз говорити панове Коньков і Попов з представниками окупаційної влади в Криму , які або забезпечать повноцінне проведення матчів чемпіонату України на окупованій території , чи ні. Якщо забезпечать – будуть матчі в Сімферополі, Севастополі , Армянську. Якщо ні – треба шукати , де проводити ці матчі поза Криму. Ось все , на що сьогодні уповноважена Федерація футболу України . Якісь інші переговори щодо кримських команд , та ще й з офіційною футбольною владою Росії будуть виглядати нічим іншим , як пособництвом окупантам.

Чи можемо ми сьогодні чекати , поки в мудрій голові Анатолія Конькова дозріє таки рішення про те , як повинна себе вести Федерація футболу щодо кримських команд? Чи є впевненість , що в цій голові чи то самостійно , чи то за підказкою не народиться рішення, яке суперечить національним інтересам України ? Думаю , що такої впевненості немає. Що тоді робити? Чекати ? Медитувати , посилаючи Анатолію Конькову патріотичні сигнали на рівні підсвідомості ?

Думаю , що виходити треба з того , що ніхто на рішення подібних питань шановного Анатолія Дмитровича не уповноважував . Якби позиція ФФУ з самого початку кримського конфлікту і до сьогоднішнього дня відповідала Статуту ФІФА і захищала законні інтереси українського футболу , можна було б не турбуватися. Але оскільки це не так , чекати чогось вже немає часу. Чи можемо ми мати на чолі нашого футболу настільки непередбачувану людину в такий непростий момент ? Або потрібно підстрахуватися і допомогти пану Конькову захистити інтереси футбольної України ?

Допомогти може позачерговий конгрес ФФУ , який є вищим органом нашого футболу . Цей конгрес повинен терміново зібратися і чітко заявити про позицію Федерації футболу України у зв’язку з російською окупацією Криму. Більше того , Конгрес ФФУ цілком має право поставити перед ФІФА питання санкції по відношенні до Росії зважаючи порушення нею тієї самої 77 статті Статуту ФІФА , що складається в самому розгляді можливості прийняття окупованого Криму в Російський футбольний союз .

Поки ж цього немає , нас всіх цілком можуть втягнути в « футбольне Зімбабве ».

 Джерело: obkom.net.ua

ТегиТеги: Коньков ФФУ

Реклама