Рік 2013 запам’ятається усім шанувальникам футболу багатьма визначними миттєвостями. І, як завжди, нам буде за чим і за ким сумувати. Особливо за тими футболістами, яких ми більше ніколи не побачимо у грі на найвищому рівні.

Майкл Овен

“Золотий хлопчик” англійського футболу, нападник, який ще до досягнення двадцятирічного віку встиг дебютувати за основу “Ліверпуля”, відзначитись голом на чемпіонаті світу та двічі стати найкращим бомбардиром англійської Прем’єр-ліги.

Найуспішнішим сезоном для Овена, як і для всіх скаузерів став “сезон п’яти кубків” (2000/2001), за підсумками якого Майкл здобув “Золотий м’яч”, ставши останнім на сьогодні британцем, який був удостоєним цього приза. Значно гірше пішли справи в Овена після трансферу до мадридського “Реала”, а повернення на Альбіон (“Ньюкасл”, “Манчестер Юнайтед”) запам’яталось більше травмами і протиранням штанів на лаві запасних, аніж футбольними успіхами. Зігравши кілька матчів за “Сток Сіті” талановитий, але втомлений травмами британець вирішив повісити бутси на цвяха по завершенні цього сезону.

Деку

Цей уроджененць Бразилії не зумів пробитись до складу національної збірної своєї рідної країни, але йому вдалось стати провідним гравцем збірної Португалії, або як їх називають, “європейських бразильців”.

Успіхи і славу Деку здобув, граючи за “Порту”. В команді Жозе Моурінью натуралізований бразилець був “першою скрипкою”, якнайкраще демонстрував свої плеймейкерські здібності і не гребував чорновою роботою в середині поля. У складі “Драконів” Деку здобув свої перші євротрофеї – Кубок УЄФА (2003) та Кубок чемпіонів (2004). На піку кар’єри Деку перейшов до “Барселони”, де не загубився у тіні неймовірного Роналдіньйо, і додав до своєї особистої скарбниці два титули чемпіона Іспанії та ще один Кубок чемпіонів. У голосуванні серед претендентів на “Золотий м’яч” у 2004 році Деку випередив свого зіркового колегу по “Барселоні” Роналдіньйо, але програв у загальному заліку Андрію Шевченку. Після “Барси” відіграв два сезони у “Челсі”, ставши ще й чемпіоном Англії, а завершив кар’єру у бразильському “Флуміненсе” по завершенні сезону 2012/13.

Пол Скоулз

Коли Зінедіна Зідана спитали, проти кого йому найважче було грати, великий Зізу без роздумів відповів: “Скоулз із “Манчестера”. Це досконалий півзахисник. Ви навряд чи побачите довершеного футболіста, але Пол Скоулз найближчий до ідеалу”.

“Рудий” пташок Фергі свого часу вже вішав бутси на гвіздок (у 2011 році), але на прохання свого наставника повернувся у великий футбол взимку 2012-го, відігравши на найвищому рівні ще два сезони і здобувши одинадцяту медаль чемпіона Прем’єр-ліги. Усю свою кар’єру на клубному рівні Пол Скоулз провів у футболці “Манчестер Юнайтед”, відігравши за “червоних дияволів” 20 сезонів та здобувши 25 титулів різних рівнів (в тому числі дві перемоги у Лізі чемпіонів УЄФА).

Марк ван Боммел

За цим брутальним чуваком ми будемо сумувати чи не найбільше у новому році. Про таких, як Марк, кажуть, що він виходить на поле вже із жовтою карткою в кишені. Безкомпромісний, впевнений у собі та жорсткий ван Боммел причаровував не філігранною технікою і кружевними фінтами, а саме цими простими і пристрасними чеснотами справжнього футболіста “з яйцями”.

Сходження до футбольних вершин Марк розпочав із рідної Голандії, ставши цементом півзахисту ейндховенського ПСВ. Звідти він потрапив у команду своєї мрії – “Барселону”. Звісно, костолом ван Боммел не став головною дійовою особою в каталонському клубі (в тому числі і через часті травми), але у свій актив Марк вніс золоту медаль переможця Ліги чемпіонів і чемпіона Іспанії. Потім були успішні виступи за “Баварію” (Марк став капітаном команди і улюбленцем фанів), срібні медалі чемпіонату світу 2010 року, а далі, транзитом через “Мілан” ван Боммел повернувся до ПСВ, аби на мажорній ноті завершити виступи у великому футболі.
Марк завжди був непоступливим і жорстким гравцем, колекціонував картки різних кольорів, і навіть у останньому матчі на професійному рівні залишився сам собою – покинув поле за двадцять хвилин до фінального свистка через вилучення.

Алессандро Неста

Видатний італійський захисник, чемпіон світу 2006 року, дворазовий переможець Ліги чемпіонів і триразовий володар “скудетто”, Алессандро Неста в кінці 90-х – на початку 2000-х був втіленням найкращих рис класичних захисників “кальчо”.

Світове ім’я Сандро здобув, граючи за римський “Лаціо”, де вперше став чемпіоном Італії та переможцем Кубка володарів кубків (до речі, Неста був останнім капітаном, який підіймав над головою цей євротрофей).
У 2002 році Алессандро став гравцем “Мілана”, при цьому “россо-нері” заплатили майже 40 млн євро за одного з найкращих захисників світу. В складі “Мілана” Неста відіграв 10 сезонів, а кар’єру завершив у МЛС, “на десерт” поганявши за канадський “Монреаль Імпакт”.

Едґар Давідс

Лише кілька днів тому перший “ботан” професійного футболу, більш знаний як Пітбуль, Едгар Давідс повідомив, що завершує кар’єру гравця. Останні сезони Пітбуль в якості граючого тренера намагався підняти з дна англійської Конференції клуб “Барнетт”, але гучне футбольне ім’я Едґар здобув у виступах за “Аякс” (володар Кубка УЄФА, Ліги чемпіонів, триразовий чемпіон Нідерландів), “Мілан” та “Ювентус” (триразовий володар “скудетто”). Крім цього, Пітбуль ще засвітився у “Барселоні”, “Інтері” і “Тоттенгемі”, так що потужність ударів і підкатів Давідса сповна відчули на собі суперники його команд у майже всіх європейських топ-чемпіонатах.

Девід Бекхем

“Він не вміє бити лівою, не вміє грати головою, не відпрацьовує в захисті, та й забиває дуже мало. А у всьому іншому – він класний хлопець” – ось такими словами охарактеризував Джордж Бест футболіста, який став іконою футбольної моди кінця 90-х – середини 2000-х, і вписав своє ім’я в історію футболу золотими літерами.

Девід Бекхем, пані та панове! Шестиразовий чемпіон Англії і переможець Ліги чемпіонів у складі “Манчестер Юнайтед”. Крім цього, в послужному списку Бекса чемпіонство Примери у складі мадридського “Реала”, американська першість у складі “Лос-Анджелес Ґелексі”, а завершив виступи на професійному рівні Бекхем, здобувши титул чемпіона французької Ліги 1, граючи за “ПСЖ”. Це досягнення дозволило Девіду стати першим англійським футболістом, який здобував чемпіонські титули у чотирьох різних національних чемпіонатах.

Також 2013 рік став останнім роком активної футбольної кар’єри таких гравців як Деян Станкович (сербський півзахисник “Лаціо” та “Інтера”, 6-разовий чемпіон Італії і переможець Ліги чемпіонів), Джеймі Карраґер (легендарний захисник “Ліверпуля”, володар Кубка УЄФА та Кубка чемпіонів), Луї Саа (дворазовий чемпіон Англії у складі “МЮ”, віце-чемпіон світу), Людовік Жулі(французький півзахисник “Монако”, “Барселони”, “Роми” та “ПСЖ”, переможець Ліги чемпіонів),Паулу Ферейра (захисник “Порту” і “Челсі”, дворазовий переможець Ліги чемпіонів УЄФА, володар Кубка УЄФА і трофею Ліги Європи) та Денні Мерфі (володар Кубка УЄФА у складі “Ліверпуля”).

Ну і, звісно, неможливо обійти увагою дві тренерські відставки року. Німець Юпп Гайнкес зробив “требл” з мюнхенською “Баварією” і залишив клуб, одночасно повідомивши, що йде на заслужений відпочинок.

А завершення сезону 2012/2013 в англійській Прем’єр-лізі пройшло під знаком прощання з футболом сера Алекса Ферґюсона, який більш ніж 26 років очолював та уособлював “Манчестер Юнайтед”, власноручно вписавши не одну яскраву сторінку в історію сучасного футболу.

за матеріалами bfootball.com.ua