Фанати “Крістал Палес” намагаються відродити в Англії культуру вболівання по хардкору. Про свої життєві принципи і небажання бачити улюблену команду в Прем’єр-лізі англійські ультраси розповіли в інтерв’ю для сайту Tribuna.com
Цього понеділка на “Вемблі” відбувся вирішальний матч сезоні в Англії — у фіналі плей-оф Чемпіоншипу визначився останній учасник Прем’єр-ліги наступного сезону. Ним став “Крістал Палес” — клуб із передмістя Лондона, за який уболіває гурт серйозних молодиків, що вважають себе найкрутішими ультрас Англії. Вони звуться Holmesdale Fanatics і ненавидять “модерний футбол”.
Про Holmesdale Fanatics розповідає один з лідерів руху — Skull (Череп).
— Ми не просто вболівальники. Ми ультрас — люди, які повертають в футбол істинні цінності. Футбол — це гра робочого класу, простих людей, які цінують прості радощі. Зустрітись із друзяками, випити пива, подивитися матч, підтримати свою команду. Здається, нічого особливого — але англійський футбол зараз у такому стані, що отримати справжнє задоволення від походу на стадіон досить важко. Простих уболівальників відсікають від футболу високими цінами на квитки і абсурдними правилами безпеки. Футбол давно став бізнесом, а вболівальники — споживачами. А ми не хочемо бути споживачами, ми хочемо вболівати за футбол і вболівати футболом.
Простих уболівальників відсікають від футболу. Створення прем’єр-ліги (Череп називає її словом Premiershit, «лайноліга») і договір з телекомпанією Sky Sports призвели до того, що телебачення тепер диктує клубам свої умови. Деякі матчі починаються в суботу о 12:45 — ну це зовсім нікуди не годиться! От ви пішли у п’ятницю увечері в паб, на ранок ледь продерли очі, а вам треба бути десь у Ноттінґемі чи в Лідсі, чортзна де від дому.
Ціни на квитки — то окрема історія. Навіть вболівальники “Ман Сіті” відмовлялись їздити з командою через неймовірні ціни.
Ну а найголовніше — ці безглузді правила поведінки на трибуні, вся ця техніка безпеки. Атмосфера на англійських стадіонах мертва. Стрибати не можна, стояти не можна, на банеритреба отримувати якісь дозволи, а фаєрів власники клубів взагалі бояться як вогню, хехе (англійський гумор в дії, хехе). Футбольні чиновники і власники клубів хочуть бачити стадіони наповненими, але навіщо затикати вболівальникам роти і перетворювати їх в мовчазне стадо?
Що ми пропонуємо? Передусім — стоячі місця. Ну як узагалі можна підтримувати команду сидячи? Це ж не театр, трясця! Що нам, вставати при небезпечних моментах? А співати сидячи ви колись пробували? От в Німеччині зробили стоячі сектори для ультрас — там усе з цим в порядку. А в нас і сліду не залишилось від справжньої культури вболівання.
По-друге, не можна мовчати. Треба по-справжньому співати, а не вставляти різні імена в ті самі “кричалки”. В багатьох клубів немає своєї власної фірмової пісні. От ми вже довший час співаємо «Glad All Over», це дуже потужний чант, але ми не забуваємо створювати щось нове: недавно вигадали нову тему на мотив «Mrs. Robinson» Саймона і Ґарфанкеля. Вона складна, красива і драйвова — це ж в сотні разів краще, ніж кричати “Ми любимо тебе, Тоттенгем” чи інші банальні теми.
Ну і банери, кореографія – це все ми теж робимо.
Важлива річ — це єднання футболістів, гравців команди з її фанатами. Ми запровадили приз для найкращого гравця сезону за нашою версією — зазвичай цей футболіст приходить до нас у паб і гудить з нами до ранку, як у старі добрі часи. Раніше дистанція між футболістами і фанатами була значно меншою, а зараз великі гроші міняють гравців, вони вже нічого не пам’ятають. Зате ми пам’ятаємо. І нагадаємо їм.
Ми не закликаємо до хуліганства чи навколофутбольного насильства, ми просто хочемо відродити культуру справжнього вболівання. Зараз вона живе лише у Східній Європі — в Сербії, Греції, Польщі і Росії. Ми тісно приятелюємо з уболівальниками грецького “Паніоніса” і румунської “Стяуа”, нам неодноразово писали фанати московського ЦСКА — всім подобається те, що ми робимо, а ми, в свою чергу, слідкуємо за тим, що відбувається на Сході. Банери, розтяжки на цілі трибуни — це вищий клас!
Все це потрібно відродити тут, на батьківщині футболу. Інколи на виїзних матчах нам усе-таки вдається влаштувати щось справді круте — скажімо, на грі з “Чарльтоном” ми весь матч палили фаєри, і протягом сезону фанати інших клубів намагались це повторити. У “Ліверпуля” точно щось горіло, в “Ньюкасла” — тобто вболівальники Прем’єр-ліги, незважаючи на те, що їх поставили в позу дійних корів, мріють повернутись в атмосферу справжнього футболу.
Я впевнений, що чиновники АПЛ із жахом очікують на наш вихід в Прем’єр-лігу, але й ми самі туди не хочемо — ціни виростуть, а заходи безпеки будуть ще жорсткішими.
В будь-якому разі, Holmesdale Fanatics завжди будуть підтримувати “Крістал Палес”, де б команда не грала, але ми віримо, що в футбол грають не заради перемог, а заради вболівальників.
P.S.Ця розмова відбулася за тиждень до фіналу плей-оф, і хоча Holmesdale Fanatics стверджували, що не хочуть до Прем’єр-ліги, але на “Вемблі” підтримували свою команду просто зразково. Фанати стрибали, барабан гримів, пісні не стихали, а палити фаєри і битись зі стюардами ніхто не надумався.
Тепер в Holmesdale Fanatics є чудовий шанс продемонструвати свою підтримку і свою оригінальність на якісно новому рівні — це вже як мінімум одна вагома причина, щоб дивитись сезон Прем’єр-ліги 2013/2014.
