Вірити в те , що Стороженко « спеціально шкодить збірній » і тим більше «веде антиукраїнську » політику , можуть тільки зовсім вже наївні люди , чия картина світу легко ділиться на чорне і біле. У цій же картині світу сам віце -президент ФФУ їсть на ніч західноукраїнських немовлят , користується червоно -чорним туалетним папером і організовує «провокації» на львівських стадіонах , щоб потім їх усунути від змагань.
Насправді , все куди простіше і цинічніше .
Є таке поняття як «щире розкаяння і співпраця зі слідством ». За нього в абсолютно всіх системах зменшують покарання . ФІФА та УЄФА – не виняток. Щоб заслужити зменшення санкцій – вже винесених або , як у нашому випадку , що очікуються – потрібно показати , що ти і сам вже борешся з порушниками . І тебе треба не суворо карати , а допомагати з цим усім впоратися.
Саме так київське « Динамо» зуміло зменшити штраф з «1 +1» (матч без глядачів + матч умовно ) до «1». В УЄФА тоді разом з апеляцією вирушили документи про те , що клуб попросив СБУ Києва знайти людей , які принесли на стадіон кельтські хрести , і не дати їм відвідувати його домашні матчі .
Загалом, висловлюючись мовою криміналу , яка нам всім , на жаль , трохи зрозуміліша від юридичної – потрібно когось показово «здати ». Чим більше « здаси » – тим більше шансів на прихильність суду .
Стороженко просто вирішив для переконливості здати «бандерівців» , користуючись логікою « їх не шкода , я все одно їх не люблю». Загалом лист ФФУ за його підписом (якщо його все-таки читати ) типова для таких випадків “малява” в стилі «ми все розуміємо , але не будьте до нас занадто суворі ».
Відкриваємо і читаємо . Або , якщо лінь , то не відкриваємо і стежимо за коротким саммарі:
Пункт 3: «Ми вже попросили правоохоронні органи знайти і покарати негідників ».
Пункт 6 : «Ми вже звільнили своїх людей , які займалися профілактикою цих нехороших речей».
А між ними той самий пункт 4: « Ми тут подумали – давайте ми ще і стадіон , де підвищений ризик таких речей , забанимо ».
Звичайна чиновницька логіка. А заодно і давно помічене за Сергієм Михайловичем бажання зробити вигляд , ніби футбольний неонацизм – суто львівська проблема . Замість того , щоб визнати , що його вже повно по всій Україні (починаючи з рідного йому Харкова) і що носити свастику можна , вважаючи Бандеру з Шухевичем наївними галицькими унтерменшами , Стороженко послідовно робив вигляд , що всі проблеми у нас на захід від Збруча . ( Якщо , звичайно , слово « послідовно » взагалі застосовне до діяльності Сергія Михайловича. ) «Ви вже вибачте , є у нас такі юродиві в окремому регіоні , ми й самі їм не раді – але що робити , доводиться якось разом жити ». Це , до речі , короткий зміст пункту першого. А немає стадіону – немає проблеми. Начебто .
Тепер чиновникам ФФУ доводиться виправдовуватися і робити вигляд , що нічого такого не було. Що взагалі- дивно , адже ФФУ не просила ФІФА організувати дискваліфікацію «Арени Львів» чужими руками , а пропонувала її самостійно усунути , а від ФІФА – тільки підтримати. Сам Стороженко пішов у “відказ” (раз вже ми такою мовою заговорили ) , а його прес -секретарю Терновому доводиться пояснювати , чому « ми попросили покарати » – це погано , а « ми попросили підтримати , коли самі покараємо » – це добре . Чи то не очікували такого суспільного резонансу ( що навряд) , чи то не розраховували , що лист потрапить у відкритий доступ ( що ймовірніше , але теж дивно) .
І ось це попадання – окрема частина історії. Якщо хто не помітив , за останні кілька тижнів ми дізналися про Стороженка набагато більше , ніж за роки його перебування у федерації . І львівський стадіон він збірної позбавив , і онука в збірну намагався проштовхнути , і навіть Віталій Данилов вийшов з підпілля вперше за ого- го скільки місяців – спеціально щоб повідомити , що в смерті «Арсеналу » теж варто звинувачувати Сергія С.
Справа не в принципі «дивися , кому вигідно» , яким у нас прийнято спростовувати будь-який аргумент . Від розуміння того , що Стороженко послідовно топлять напередодні грудневого конгресу ФФУ , він не стає симпатичнішим , компетентнішим чи чеснішим . Важливо просто не забувати , що ми спостерігаємо цілком конкретну війну між персонажами різного ступеня несимпатичні . Варто нам повірити в те , що боротися з поганими хлопцями можуть тільки хороші – і ми у цих « хороших хлопців » в кишені.
Автор Александр Ткач , ua.tribuna.com
