Колишній півзахисник збірної України Євген Левченко, який проживає за кордоном, в ці дні приїхав до Києва, відвідав Євромайдан, після чого поділився в соціальній мережі Instagram своїми враженнями від побаченого і того, що відбувається в країні.
– І ось я стою на Майдані. Вночі він більше нагадує блокадний Ленінград. Всюди снують люди, з «жовто-блакитними» пов’язками. На КПП три вишибали-цербери контролюють потік натовпу, що заходить. Коректно, але жорстко вони перепиняють мені прохід. Не бути мені Орфеєм . Свою відмову вони пояснюють виступом одного з лідерів опозиції Віталія Кличка.
Я покірно погоджуюся і йду до величезної залізної бочки, з якої видно язики полум’я. Гріюсь.
Поруч зі мною дідусь років 60, стоїть, невгамовно махає прапором і покрикує «слава Україні». На його зморшкуватому, худорлявому обличчі застигли біль і страждання. Для мене це обличчя нашої нації. Лише сталевий погляд і мозолясті руки видають його непокірний характер козацької спадщини. Трохи віддалік згуртовано кучкуються студенти, посипаючи владу неприємними епітетами. На всій площі є точки громадського харчування, де при бажанні можна одержати цілком прийнятний провіант: суп, бутерброди, склянку гарячого чаю, фрукти. У центрі Майдану височіє знаменита «йолка». Вигляд у неї аж ніяк не святковий. Вона обвішана революційним плакатами. Але їй не звикати. Зі сцени лунають співи і жарти про поїздку президента до Китаю. Всі сміються і махають прапорами.
У цілому ж атмосфера дружелюбна і доброзичлива, ніякої явної агресії, крім експансивних гасел і вигуків. Так вже історично склалося, що Україну споконвіку розривають культурно-мовні розбірки. Але тепер ця боротьба набуває іншої форми – протистояння влади і народу. І на даний момент влада з народом знаходяться в діаметрально протилежних кутках рингу, і говорять на різних мовах в прямому і переносному сенсі. Для багатьох справа не в Європі, і не в Росії. Звідси і багатомільйонний Майдан. Мені не близькі революційні перевороти. Бути може, я не готовий на такі вчинки. Але мене надихають люди, які готові на все заради ідеї і світлої мрії. Адже без віри в майбутнє, немає сенсу життя.
Євген Левченко на Евромайдані. Фото – Instagram.com
