Вчорашні матчі Ліги Чемпіонів, змусили нас згадати про найкращі європейські камбеки і ще раз пережити ці дивовижні емоції. Отже, до Вашої уваги рейтинг найвидатніших матчів, на нашу думку.
«Депортіво» – «Мілан» 4:0 (сезон-2003/04, ¼ фіналу)
Двома тижнями раніше клуб з Ла-Коруньї поступився в Італії 1:4. І в те, що ситуацію можна виправити, вірили лише 12 людей на землі. Стартовий склад, який вийшов грати матч-відповідь, і тренер Хав’єр Ірурета. «Депортіво» забив швидкий гол зусиллями Вальтера Пандіані, а до перерви вже ніхто не сумнівався, що галісійці зробили диво. Вони вели 3:0 і заради свого задоволення відкладали вирішальний гол Хуанфрана.
«Ювентус» – «Манчестер Юнайтед» 2:3 (сезон-1998/99, півфінал)
Дома команда Фергюсона зіграла 1:1. Не найкращий результат після домашньої гри. І не встиг арбітр дати стартовий свисток на повторну гру, як «МЮ» вже горів 0:2. Крім того, Рой Кін отримав картку, яка не дозволяла йому зіграти у фіналі. Замість того щоб проридати решту гри, Кін взяв себе в руки, забив один гол і допоміг забити два інших. «Це був самий мужній вчинок, який я коли-небудь бачив».
«Ліверпуль» – «Мілан» 3:3, по пен. 3:2 (сезон-2004/05, фінал)
Якщо ви не пам’ятаєте цього матчу, то ви або зараз ходите в дитячий садок або в початкову школу. До перерви «Мілан» вів 3:0, і коментатори говорили, що ми дивимося найгірший фінал Ліги чемпіонів в історії. Багато хто після перерви пішов спати, а прокинувшись вранці і подивившись випуски новин, були в повній впевненості, що вони ще сплять. «Ліверпуль» несподівано прокинувся і зусиллями Джеррарда, Шміцера і Хабі Алонсо зрівняв рахунок. І довів справу до пенальті, пробивати які у міланців не було ніякого настрою. До того ж Ежі Дудек провів найкращий матч у своїй кар’єрі. Ось такий неймовірний мерсисайдський камбек.
«Депортіво» – ПСЖ 4:3 (сезон-1999/00, другий груповий етап)
Парижани швидко оформили три голи і заспокоїлися – легка перемога забезпечувала їм вихід в плей-офф. Але тут «Депортіво» за звичкою не відразу зрозумів, що пора грати у футбол. Вальтер Пандіані оформив хет-трик, одним м’ячем відзначився Дієго Трістан. Саме в той вечір почалася славна історія «Депортіво», самої веселої і безпосередньої команди в історії світового футболу.
«Манчестер Юнайтед» – «Баварія» 2:1 (сезон-1998/99, фінал)
Коли минув основний час матчу, «Баварія» святкувала. На трибунах співали, в мюнхенських пивних падали під стіл від щастя, а на лавці запасних потайки відкривали шампанське. Але тут трапилися два кутових. Петер Шмейхель плюнув на все і пішов забивати. І світ дізнався, що таке справжній англійський характер, про який всі говорили, але ніхто ніколи не бачив. Голи Шерінгема і Сульшера, сльози щастя Бекхема і злітає в повітря Фергюсон. Другого такого фіналу більше не буде ніколи.
