Замість пам’ятника в Залі футбольної слави.
Пропоную згадати також інші численні випадки закріплення ігрових номерів у практиці футбольних клубів. Тож пропоную принагідно згадати також інші численні випадки закріплення ігрових номерів у практиці футбольних клубів.
Таких випадків в історії футболу досить багато, для клубів це один із способів вшанування гравців, які залишили вагомий слід, граючи під певним номером. Також часто причиною закріплення номера є сумний привід – загибель футболіста. Буває також, що номер закріплюється не за конкретним футболістом, а за вболівальниками клубу чи окремими фанатськими угруповуваннями.
Нагороджені посмертно
Випадок із Крістіаном «Чучо» Бенітесом, на жаль, не є першим чи єдиним, коли футбольний клуб виводить з обігу ігровий номер на знак вшанування свого гравця, який загинув чи то на футбольному полі, чи за його межами.
Українським шанувальникам футболу першою на думку спадає трагічна загибель голкіпераСергія Перхуна, за яким його клуб – московський ЦСКА закріпив номер «16». Німецький «Ганновер» залишив №1 за голкіпером Робертом Енке, який наклав на себе руки у 2009-му.
Лісабонська «Бенфіка» не видає футболок з №29 на спині гравцям після того, як на полі помер угорський нападник клубу Міклош Фехер. Номер 21 «Еспаньйола» назавжди буде відзначений у протоколах як ігровий номер Даніеля Харке, який помер від серцевого нападу.
Одразу два клуби – італійські «Ліворно» та «Віченца», закріпили номер «25» за померлим під час матчу П’єрмаріо Морозіні.
Також два клуби вшанували пам’ять про померлого Давіда ді Томаззо. Голандський «Утрехт» закріпив за французьким гравцем номер «4», а в «Седані» ді Томаззо вшанували виведеним з обігу номером «29».
Камерунський півзахисник Марк-Вів’єн Фоє залишив по собі такий сумний слід теж в двох клубах. Він помер під час півфінального матчу Кубка конфедерацій, і клуб «Манчестер Сіті», де Фоє грав на правах оренди, вивів з обігу №23. Французький же «Ланс» в знак ушанування пам’яті камерунця не використовує №17.
Іспанська «Севілья» свого часу вивела з обігу номер «16» в честь загиблого гравця Антоніо Пуерти, але іспанська федерація футболу наполягла, щоб у заявці клубу були використані усі підряд номери від «1» до «25». А «Бетису» вдалось вшанувати пам’ять свого покійного захисникаМікі Роке, закріпивши за ним ігровий номер «26».
Також футбольні клуби вшановують гравців, які завершили кар’єру передчасно не лише внаслідок смерті, а й через важкі травми. Так, норвезький «Фредрікстад» не використовує №8, під яким виступав Дагфінн Енерлі у сезоні 2004/2005. Гравець отримав перелом шиї, внаслідок якого назавжди залишився паралізованим.
Медаль «За заслуги»
Минулого року легендарний іспанський нападник Рауль Ґонсалес покинув німецький клуб «Шальке 04», зігравши в футболці гельзенкірхенців 96 матчів, у яких він відзначився 39 забитими м’ячами. На знак поваги і шанування до ветерана керівництво клубу вирішило навічно закріпити ігровий номер «7» за Раулем.
Окрім «Шальке», ігрові номери в якості вшанування заслуг гравця перед клубом закріпили також «Челсі» – за Джанфранко Дзолою (№25), «Брешія» – за Роберто Баджо (№10), «Мілан» – заФранко Барезі (№6), «Наполі» – за Дієго Марадоною (№10), «Рома» – за Альдаїром (№6), «Аякс» – за Йоганом Круйффом (№14), «Гельсинборг» – за Хенріком Ларссоном (№17).
Однак, правила проведення міжнародних змагань інколи не дають змоги дотриматись таких почестей, як закріплення номера. Так, наприклад, бразильський «Сантос» вивів з обігу «десятку» на знак вшанування короля футболу Пеле, а мексиканська «Америка» – в честь Куатемока Бланко. Але, КОНМЕБОЛ (об’єднання футбольних федерацій латиноамериканських країн) наголосив, що в турнірах під егідою цієї організації усі без винятку клуби повинні використовувати номери по порядку від «1» до «25», тому вищевказані клуби змушені були видавати футболки з «десятками» іншим гравцям.
«Сімейні справи»
Інколи клуб закріплює номер за своїм гравцем, але зберігає також і сімейні традиції. Так, наприклад «Мілан» зарезервував №3 за легендарним капітаном «россо-нері» Паоло Мальдіні, але із застереженням, що під цим номером може виступати один із його синів.
Аналогічна ситуація в фінському клубі «Хака». Росіянин Валерій Попович, найкращий бомбардир в історії клубу, після завершення кар’єри отримав символічний подарунок від «Хаки» – клуб вивів з обігу його ігровий номер «14». Однак, Попович домовився з керівництвом про те, що його номер віддадуть одному із синів Валерія, які займаються в молодіжній команді «Хаки».
Дванадцятий гравець
Дуже часто клуби закріпляють певні ігрові номери за своїми вболівальниками. Слідуючи футбольному афоризмові про те, що вірні вболівальники – це «дванадцятий гравець» команди, багато клубів віддали саме цей номер в знак шанування своїх фанів. Так зробили «Баварія», «Абердін», «Бешикташ», київське «Динамо», донецький «Шахтар», «Зеніт», «Ланс», ПСВ, «Вердер», московський ЦСКА, «Лечче», ПАОК, «Торіно», «Фейєноорд», «Рейнджерс», «Фламенго».
Шведські АІК та «Юргорден» вчинили більш оригінально і закріпили за своїми вболівальниками номер «1». «Норвіч» та «Редінг» віддали фанатам «нещасливий» тринадцятий номер, «Бристоль Сіті» – №31, «Олдхем Атлетик» – №40, московський «Спартак» – №72.
Грецький «Панатінаїкос» не використовує в обігу №13, віддавши його своїй головній фанатському угрупуванню «Gate 13», а кіпрський АПОЕЛ вшанував фан-групу «PAN.SY.FI» номером «79».
А найбільш щедрим на подарунки вболівальникам виявився англійський «Борнмут», який виділив їм аж три різних номери: №27 – для Північної трибуни стадіону, де вболівають найбільш віддані фани, №50 – для всіх інших вболівальників, №99 – особистий номер клубного талісмана – Вишневого ведмедика.
На завершення хочеться висловити побажання, щоб закріплення ігрових номерів відбувалось частіше як знак поваги до заслуг футболістів, і все менше траплялось приводів для посмертного їх вшанування.
Юрій Гусак, спеціально для “БФ”
