І ось, настала перша гра плей-офф Ліги Чемпіонів у цьому році для “Шахтаря”. І я знаю, що багато сотень людей з нетерпінням чекали не тільки стартового свистка, але й того, чи буде у складі Ярослав Ракицький. І чекали з наростаючою зловтіхою. Це ж черговий випадок, коли захисник пропускає гру національної збірної, прикидаючись хворим, і тут же, ігноруючи всі інкубаційні і відновлювальні періоди, через пару днів бодрячком бігає весь матч за клуб.
Знаєте, у дівчат є такий прийом. Коли хлопець запрошує тебе на побачення, але з якоїсь причини тобі зовсім не подобається, не можеш же ти сказати: “З тобою? Та ні за що на світі!” Але відмовити адже якось треба… Вроджена культурність та вихованість змушує нас викручуватися і виправдовуватися. І от, спочатку нібито хворіє улюблена собачка, потім ніби ненароком дівчина нездужає сама, а якщо у хлопця вистачає сміливості зробити ще одну пропозицію, тут же приходять на допомогу загадкові, але невідкладні якісь там справи. І після цих натяків залицяльник здогадується, що, напевно, так не буває. Що, здається, йому не раді. Особливо, якщо він зустрів “застуджену” панночку випадково на вулиці з іншим під ручку.
Вболівальники національної збірної теж починають здогадуватися. Я б навіть сказала, підозрювати. Вчора Ракицький відіграв матч з “Борусією” без єдиної ознаки вітрянки на обличчі і без докорів совісті в очах. Напевно, так не буває.
Дуже не хочеться кришити батон на Ярика, адже я до нього добре ставлюся. Якось так повелося з часів тієї “молодіжки” зразка 2011 року. І ось що добре пам’ятаю, Ракицький ніколи не намагався тоді філонити, а цілком навіть навпаки. Цим і викликав повагу. Тим дивніше тепер спостерігати за нинішнім станом речей.
І якщо справді ігнорує він національну збірну, то питання, чому? Як у будь-якому детективі повинен бути мотив. Боїться, що його зламають і він потім не зможе допомогти клубу? Ну, так Ярик сам кого хочеш зламає, такий стиль гри. Є люди, яких називають “скляними” — варто його зачепити, як у нього травма. Ракицький же зовсім навпаки. Одного разу, перебуваючи в стані молодіжної збірної, він отримав травму, дійсно отримав, зовсім точно. І ми з одним моїм знайомим обговорили, що так, мовляв, шкода, але він і ходить-то ледве, так що зіграти точно не зможе. А на наступний день вже здивовано переглядалися — його виставляють у старті за “Шахтар”. Як? Чи то у людини ноги залізні, чи то м’язи синтетичні, вражаюче! Але факт залишається фактом. Так що таке виправдання навряд чи підходить. Крім дивних випадків зі збірною пригадати, коли Ракицький випадав через хворобу неможливо.
Може тоді, з клубу не відпускають? А-та-та, поганий “Шахтар”? Але інших-то збірників на всі чотири сторони. Тоді, можливо, він… чхати хотів на збірну? Одна ось тільки ця відповідь і залишається.
Коли в житті все робиш чесно, з часом стає дуже просто. Тому я одного разу прийняла рішення. Хочеш відмовити — відмовляй прямо. Це дуже-дуже складно зробити, зізнаюся відверто. Але це, принаймні, щиро. Якби Ракицький зробив, наприклад, заяву, що не хоче грати за збірну, а хоче сконцентруватися на грі в клубі, він би виглядав в набагато кращому світлі. І я б, можливо, не знайшла в собі сил його гудити, тому що потрібна небувала сміливість, щоби зізнатися в таких речах і може бути багато причин для такого рішення. Загалом, це було би по-чоловічому.
…Втім, трапляється так, що хлопець, який кличе тебе на побачення, тобі подобається. Але ти реально захворюєш. І, що найобразливіше, коли він запрошує вдруге, то чомусь саме в той день трапляється важлива співбесіда. Відмовляєш, мало не плачучи, тому що третього разу може і не бути, і сама бачиш, що йолки-палки, виглядає так, як тобі найменше хотілося б. Тож, для очищення совісті треба визнати, хоча в це абсолютно й не віриться, що у всіх нас є ще можливість вдавитися своїми підозрами, тому що, я вже й не знаю, плюс це чи мінус, але тренерський штаб нашої національної збірної — не гарненький закоханий хлопчик — шансів дає предостатньо і продовжує викликати Ракицького знову і знову.
Марина Лагута, footboom.
