Трансферний період для українських команд триває. Однак для деяких він так і не розпочався … Імениті клуби чемпіонату, нехай в невеликих кількостях, здійснюють престижні придбання. А от тільки де шукати підсилення скромнішим учасникам, яких вже дістали фінансові труднощі? Відповідь проста! Благо, зараз у великому футбольному океані мешкає безліч самотніх, незалежних футболістів, які з тієї чи іншої причини залишилися без клубу.
Підписувати вільних агентів безкоштовно – мабуть, один з небагатьох варіантів підсилення для деяких українських команд, які явно не розкидаються грошима просто так (природно, через їх відсутність). Вашій увазі пропонується топ-10 українських футболістів, які в даний момент намагаються знайти собі нові колективи.
10. Олександр Ільющенков
Перспективний український воротар покинув львівські Карпати через 4 роки після підписання контракту.
«Хочу подякувати керівництву і клуб в цілому за співпрацю. Також велике спасибі партнерам по команді і тренерському штабу, з якими мені було комфортно як на футбольному полі, так і за його межами. Ну а в тому, що наші шляхи розходяться, нічого дивного в цьому немає – таке життя, а тим більше у футболі, де ти сьогодні є гравцем однієї команди, а завтра можеш грати в інший. Мені всього 24 роки, і я не виключаю, що через деякий час я повернуся до Львова і знову буду грати за Карпати », – заявив Ільющенков після свого відходу.
Велику частину часу Олександр був дублером молодого Романа Підківки, тому часто отримував ігрову практику через травму свого конкурента. За команду воротар зіграв всього 24 матчі і пропустив 40 м’ячів (забагато, ні?). Нагадаємо, сам Ільющенков висловив бажання грати за клуб чемпіонату України.
Ймовірно, що Олександр може підписатися з одним з клубів нижній частині турнірної таблиці, або ж відправитися в команду «близького зарубіжжя».
9. Іван Кривошеєнко
Тридцятирічний півзахисник продовжує перебувати в пошуках клубу. Іван гідно служив вірою і правдою маріупольському Іллічівцю протягом восьми років, після чого перебрався в полтавську Ворсклу.
Загалом, за полтавчан футболіст зіграв 78 ігор, в яких відзначився п’ятьма голами.
Нещодавно з’явилася інформація про те, що Іван планує продовжити кар’єру в Білорусі, де проглядається дев’ятою командою чемпіонату ФК Слуцьк (наш північний сусід, нагадаємо, грає за системою «весна-осінь»). Сумнівно, що в послугах Кривошеєнко будуть зацікавлені українські клуби вищого дивізіону – вік, та й рівень гри хавбека не особливо до цього розташовують.
8. Михайло Кополовець
Щирий патріот західноукраїнського футболу Михайло Кополовець покинув львівські Карпати через вісім років перебування в клубі. Причиною розлучення став натяк керівництва на кардинальне омолодження складу, відповідно, Кополовець увійшов до списку тих футболістів, яким порадили шукати новий колектив. Разом з Михайлом поїхали зі Львова і інші відомі футболісти: Ільющенков, Мартинюк і Балажіц.
Нагадаємо, що до Карпат український вінгер грав лише за рідне Закарпаття протягом п’яти років. Куди повертався і в 2013 році в оренду. Судячи з усього, таке відрядження було не найприємнішим, адже покинувши команду, Кополовець заявив, що наступного разу краще піде продавати яблука, ніж знову повернеться під керівництво В’ячеслава Грозного.
Про варіанти продовження кар’єри українця поки що немає жодної інформації.
7. Володимир Прийомов
Досвідчений футболіст надягав форму дев’яти футбольних клубів. Колишній гравець молодіжної збірної України раніше вважався одним з головних талантів країни. Свого часу Володимир зробив собі ім’я в донецькому Металурзі, потім ним зацікавилися кілька українських китів, а сам гравець побажав приєднатися до Шахтаря.
Спочатку справи у футболіста складалися успішно: в трьох перших матчах Володимир зіграв двічі, однак після цього глухо застряг в запасі. Всього за гірників півзахисник провів вісім зустрічей, в яких відзначився єдиною гольовою передачею. Далі Прийомов регулярно переходив у різні українські команди на правах оренди.
Останнім його клубом став запорізький Металург. Зараз Прийомов перебуває на зборах у харківському Металісті, чиє керівництво збирає вільних агентів по всій країні з метою посилення команди після масового від’їзду легіонерів.
Враховуючи фінансове становище Металіста, можна не сумніватися, що Прийомов є для харків’ян хорошим варіантом.
6. Євген Боровик
У свої 29 років досвідчений воротар зіграв у футболках восьми клубів. Першим професійним колективом Боровика був ФК Москва, проте вже через рік українець повернувся на батьківщину у вінницьку Ниву, де його помітили скаути харківського Металіста. І, хоча заграти в першій столиці Євгену не вдалося, його запросили виступати за Кривбас, куди він потім ще тричі повертався. Саме за криворіжців воротар провів у сумі найбільше матчів. Більше того, Євген увійшов в історію чемпіонатів України як воротар, який забив м’яч у ворота суперника.
Це трапилося в матчі з київським Арсеналом після того, як голкіпер пішов на розіграш кутового удару.
Боровик явно любитель подорожувати, адже він ніколи не виступав за одну команду більше двох сезонів, що було лише один раз в Харкові. Півтора роки він провів у Дніпропетровську!
Останнім клубів кіпера був запорізький Металург, де він відіграв менше сезону. Прогнозуємо його появу в одному з клубів УПЛ.
5. Євген Опанасенко
24-річний український захисник був у числі групи футболістів Чорноморця, які покинули клуб цієї зими. Враховуючи вік Опанасенко, гравцеві і його агентам не варто переживати з приводу можливого працевлаштування, адже свої найкращі якості він, напевно, ще не розкрив.
Буквально відразу після від’їзду з Одеси, в пресі з’явилася інформація про декілька зацікавлених клубів. Спочатку його сватали в полтавську Ворсклу, з якою футболіст вирушив на збори в січні, але, так як Євген не сподобався тренерському штабу Василя Сачко, переговори про контракт так і не почалися.
Тепер же Опанасенко пробує себе в луганській Зорі, і там, начебто, все йде як по маслу. У всякому разі, у ЗМІ з’явилася інформація про можливе підписання трудової угоди.
Для вихованця запорізького Металурга цей клуб стане третім професійним у кар’єрі.
4. Сергій Сімінін
“У мене закінчився контракт в січні. Половину зборів провів без трудової угоди – була ймовірність, що зможемо домовитися. Коли повернулися, поговорили з керівництвом, у підсумку, я забрав документи”, – заявив в останньому інтерв’ю екс-капітан луцької Волині Сергій Сімінін. Причиною того стала пропозиція з серйозним скороченням зарплати футболіста, на що він категорично не погодився.
У зв’язку з фінансовими труднощами, Волинь продовжує втрачати безліч гравців, однак, головний тренер команди, він же президент, Віталій Кварцяний незважаючи на втрати кадрів дивиться в майбутнє з оптимізмом.
Сам же Сімінін покидає Волинь вже вдруге, тим не менш, 27-річний футболіст не переживає з цього приводу, адже сподівається знайти новий, конкурентоспроможний колектив: «Куди поїду? Це залежить від команди. Якщо команда слабка, думає тільки про те, як би вижити, то сенсу продовження кар’єри там не бачу ».
Сімінін може стати основним гравцем в будь-якому клубі УПЛ, виключаючи трійку лідерів. Так що його поява в якій-небудь команді нашого чемпіонату подиву не викличе.
3. Олександр Романчук
Досвідченого 30-річного захисника можна сміливо назвати ветераном українського футболу. Олександр один з тих гравців, кому вдалося пограти в дев’яти клубах країни! І це, не рахуючи другу і третю команди київського Динамо.
Екс-гравець національної збірної вперше вийшов на газон професійного футболу з емблемою чернігівської Десни.
Вже через два роки привернув увагу селекціонерів столичного клубу. Тим не менш, за шість років Романчуку не вдалося заслужити довіру жодного з динамівських тренерів, які то й справа, що відправляли захисника по орендах: в дніпропетровський Дніпро, тричі – в київський Арсенал, а то й зовсім переводили в дубль. До речі, саме завдяки стабільним виступам за канонірів, тренер збірної Олег Блохін вперше викликав футболіста до збірної.
Тоді він і дебютував у матчі зі збірною Ізраїлю в 2007 році (а в попередньому сезоні у складі молодіжки завоював срібло на Євро-2006).
Другий шанс проявити себе, на той час 25-річний захисник, отримав переходячи в прогресуючий Металіст Мирона Маркевича в 2010 році. Спочатку справи у Олександра йшли досить непогано, він зумів влитися в новий колектив, стати основним гравцем команди, і дебютувати в єврокубках. За ці заслуги він знову був викликаний до табору збірної.
Зараз можемо сказати, що це був найуспішніший сезон у кар’єрі футболіста, після якого знову наступив спад. Після вильоту з обойми в команді Маркевича Романчук продовжив тинятися по орендна, цього разу в Волинь, Таврію і той же Арсенал.
Останньою командою лівого захисника була полтавська Ворскла, яку він покинув через рік, пояснюючи це відсутністю ігрової практики. З тих самих пір, Романчук є вільним агентом, і де буде наступна зупинка українського футболіста, не знає навіть він сам …
Цілком імовірно, що Олександр залишить Україну, відправившись по популярному нині маршрутом в Казахстан або Азербайджан.
2. Сергій Назаренко
Справжня легенда українського футболу, гордість Дніпра і радість збірної … Як би не було прикро, роки пролітають, і футболісти, які колись “блищали” в українському чемпіонаті, відходять на другий план.
У своїй 17-річній кар’єрі Назаренко пограв в чотирьох клубах країни. Починав у кіровоградській Зірці, звідки вже через рік перебрався в Дніпро, чиї кольори гідно захищав протягом 13 сезонів. Завдяки досить непоганим показникам, Сергій постійно викликався в національну збірну з 2003 по 2012 рік, зіграв на чемпіонатах світу та Європи. У футболці збірної країни він відіграв 56 матчів, в яких забив 12 м’ячів. Однак з нагородами у Назаренка не склалося, футболіст виграв лише одну медаль – бронзу на чемпіонаті в 2004 році.
Після відходу з табору синьо-біло-блакитних разом зі своїм товаришем Максимом Калініченко вирушив на південь України, де три роки виступав за сімферопольську Таврію і покинув її після скорочення, а потім – розформування клубу. Останньою зупинкою футболіста був одеський Чорноморець.
Сергію Назаренку вже 34 роки, і він не збирається зав’язувати з футболом! Півзахисник – один з тих хлопців одеського полку, які розірвали контракт з Чорноморцем у зв’язку з серйозними фінансовими проблемами. Варто відзначити, що, незважаючи на свій солідний вік, Назаренко все одно залишається затребуваним у чемпіонаті нашої країни. Таким чином, після від’їзду з Одеси, за словами українських ЗМІ, Сергій мав приєднатися до луцької Волині, проте в результаті – поїхав на збори з харківським Металістом, де проглядається і нині.
Якщо Назаренко зуміє набрати необхідні кондиції за підсумками третього збору Металіста, то клуб запропонує йому, судячи з усього, нетривалий контракт до кінця сезону.
1. Олександр Алієв
Екс-футболіст київського Динамо так і не повернувся на колишній рівень. Згадуєш про того Алієва, який рвав сітки воріт своїми гарматними ударами, про героя битви на Драгао, а потім читаєш новини в інтернеті про те, що він покидає клуб першої російської ліги через брак ігрового часу, і просто стає прикро. Так, друзі, скільки всього у футболі може змінитися за рік-другий …
Український легіонер досить несподівано розпрощався з Росією рівно через рік після підписання контракту з Анжі. Судіть самі, з 22 матчів Алієв зіграв 16 (1 раз в кубку) і лише 5 разів з’явився у стартовому складі. Кажуть, що Алієв і головний тренер команди Сергій Ташуєв (відомий нам по донецькому Металургу) так і не змогли знайти взаєморозуміння.
Зараз Олександр шукає нову команду. Подейкують, що у півзахисника “накльовується” варіант з Туреччини і Азербайджану, але наскільки це правда, переконаємося з часом. В Україні його поява, з цілого ряду причин, практично не реальна.
за матеріалами isport.ua
