Трохи більше місяця тому 41 рік виповнився кумиру нашого покоління, королю Франції, королю Європи, світу і усіх уболівальницьких сердець — Зінедіну Зідану. А кілька днів тому Зізу призначили асистентом головного тренера мадридського “Реала” Карло Анчелотті. Тож є чудова нагода поговорити про одну з найвеличніших постатей в історії футболу.
Я почав захоплюватись футболом більш, ніж просто грою, з друзями в шкільному дворі, з 1997-го року. І я полюбив футбол з першого погляду. А перший погляд мій був спрямований на гру Зінедіна Зідана.
Чвертьфінал Ліги Чемпіонів 1997/98, “Динамо” приймає туринський “Ювентус”. Італійці каменя на камені не залишають від команди Лобановського (яку я по своїй святій дилетантській наївності вважав найкращою в світі), Інздаґі і Дель П’єро розривають оборону киян, Шовковський раз по разу витягає м’яча з сітки воріт, а я не міг відірвати очей від номера “21” італійської команди — французького плеймейкера, який творив з м’ячем дива. Того весняного вечора я зрозумів, що футбол — це мистецтво. Завдяки Зінедіну Зідану.
Багато хто бачив його сходження на вершину. Чемпіонат світу у Франції, розгромна перемога над Бразилією у фіналі і дубль у виконанні Зідана. Він став чемпіоном світу у рідних стінах, а пізніше — став найкращим у світі. Точніше, він таким уже був, а нагорода журналу “Франс Футбол”, Золотий м’яч, просто підтвердила його першість. Коронувала Зізу.
Багато хто бачив його вихід на “галактичний” рівень — після перемоги у 2000-му році на чемпіонаті Європи, влітку 2001-го мадридський “Реал” придбав зірку “Ювентуса” і збірної Франції за 77 мільйонів євро.
Усі пам’ятають його фантастичний гол у фіналі Ліги Чемпіонів 2001/02 у ворота леверкузенського “Баєра”, завдяки якому “галактикос” здобули наразі останній свій Кубок чемпіонів.
Безперечно, усі були свідками його відходу з футболу. Король завершив кар’єру у фіналі чемпіонату світу, забив м’яч у ворота збірної Італії, але його найвидатніший удар головою так і не став голом — зате Марко Матерацці сповна відчув потужність золотої лисини Зінедіна Зідана.
Своєю неперевершеною грою він заслужив грандіозне шанування від визнаних майстрів футбольної справи.
Мішель Платіні: “Зідан — не просто легенда футболу, він людина-епоха кінця 90-х – початку 2000-х, він кращий з кращих. Він король контролю м’яча і король проходу, бо я особисто не бачив нікого іншого, хто би міг втримувати в ногах м’яч так, як це робить він”.
Дієґо Марадона (перед початком чемпіонату світу-2006): “Я дуже люблю і поважаю Зінедіна Зідана, він — із тих гравців, які створюють виставу. Він надзвичайно технічний, його гра викликає захоплення у всіх легендарних футболістів. На матчах чемпіонату світу я буду вітати його стоячи. Коли він піде з футболу, ми втратимо людину, яка приносила вболівальникам радість своєю грою. До нього не було футболістів з таким контролем м’яча, і тим більше не буде таких в майбутньому”.
Роналдінью: “Він — найкращий футболіст усіх часів, один із моїх ідолів. Коли я бачу гру Зізу, я отримую неймовірне задоволення. Він справжній джентльмен на полі, я завжди любив грати проти нього”.
А, мабуть, найвлучніше сказав про Зідана багаторічний тафгай “Мілана” Дженнаро Ґатуззо:“Існує один спосіб зупинити Зідана — молитись”.
Зідан не був надрезультативним голеадором, його голи відрізнялись не кількістю, а шедевральністю їх виконання. Він був новатором, вигадував і екстравагантно виконував розкішні фінти, зокрема “марсельську рулетку” (яку також називають “фінтом Зідана”). Він не просто грав, він творив.
Зінедін Зідан був справжнім майстром, митцем, гра якого зачаровувала своєю красою і досконалістю.
Успіхів і на тренерському поприщі тобі, Зізу!
