Найтитулованіший український клуб без тренера. Кращий український фахівець без роботи. Що стоїть на шляху у цього союзу?
Розмови про те , що Мирон Маркевич може очолити київське ” Динамо ” почалися ще до відставки Олега Блохіна. Після неї – слухів ще побільшало. Не сумніваюся , що і президент “Динамо ” Ігор Суркіс розглядає цей варіант.
Серед людей, не байдужих до столичного клубу , є як прихильники , так і противники цієї ідеї. Ми спробуваємо поглянути на ситуацію і з різних сторін.
П’ЯТЬ АРГУМЕНТІВ ” ЗА»
Кваліфікація , досвід і авторитет
На даний момент Маркевич , поза всяких сумнівів , український тренер номер один. Розписувати його гідності сенсу не має: всі й так розуміють , наскільки глибокими знаннями в футболі він володіє. Причому на відміну від багатьох тренерів ” радянської школи » Мирон Богданович НЕ бронзовів всі ці роки , а постійно вчився , відчував тенденції сучасної гри. А в українських масштабах навіть визначав їх.
Маркевич – найдосвідченіший спеціаліст у чемпіонаті України ( більше 400 матчів ) . Він володіє достатнім авторитетом і для наших гравців , і для іноземців. Вміє знаходити спільну мову і з тими , і з іншими. Від побратимів по ремеслу його відрізняє те , що на чільне місце він ставить талант футболіста. І , повірте , це досить нетривіально для нашого тренерського цеху , де більше цінуються такі важливі , але ” пересічні » якості , як самовіддача , працездатність , командний дух і слухняність .
Від багатьох доводилося чути , що з Маркевичем просто цікаво працювати. Це дуже важливо , адже на прикладі останнього головного тренера ” Динамо ” ми бачимо , до чого може привести ситуація , коли деяких ( якщо не більшість) гравців на базу доводиться палицею заганяти …
комбінаційний футбол
Коли Мірча Луческу каже , що приїхав в Україну і показав всім , що можна грати не тільки у футбол Лобановського , Маркевич повинен ображатися. Адже він до цього розуміння прийшов задовго до того , як румунська гуру,спираючись на мільйони Ахметова, почав давати на-гора титул за титулом в Донецьку.
Маркевич ліпив завжди “граючі” команди – будь це луцьке ” Торпедо» або львівські ” Карпати” ,запорізький ” Металург» або харківський ” Металіст”. У всіх його команд був загальний стиль , але при цьому він не працює за шаблоном . Приміром , восени в “Металісті” системоутворюючим гравцем був трудяга Клейтон , а колись він будував команду навколо Рикуна .
При цьому , я не згоден з тими , хто вважає ” Металіст” Маркевича – це клон ” Шахтаря» Луческу. На мою думку , остання команда Мирона Богдановича куди більшою мірою любила діяти на просторі , використовуючи швидкісні фланги , була краще пристосована до пресингу , легше перемикалася з домінуючої гри на контратаки (і навпаки). Загалом , в тому ” Металісті” було куди більше “динамівського” стилю , ніж це здається на перший погляд.
Аналізуючи роботу Маркевича , в основному посилаються на його латиноамериканізованний “Металіст”. Для мене ж більш показовим є рання версія харківської команди , побудована навколо Рикуна , Папи і Жажи .
Пам’ятаю , як вони буцалися з « Евертоном» за вихід в групу Кубка УЄФА , починали потихеньку відбирати очки у динамівців і гірників . З хлопців Северина Ганчаржика , Віталіяч Бордіяна , Венанса Зезе , Мілана Обрадовича Маркевич зліпив дуже добротну бойову одиницю .
А з Сергія Валяєва та Валентина Слюсаря зробив першу в Україні пару опорників , що активно бере участь у творчій грі. Упевнений , цей дует міг би принести багато користі і збірній, якби тодішній тренер Олексій Михайличенко не кинув їх на розтерзання на «Уемблі» а потім – після не успішного дебюту – фактично списав з рахунків .
Загалом , Маркевич з тих тренерів , хто ставить гру. Багатьом це подобається , мені в тому числі. Мені здається “Динамо” зараз якраз потрібен наставник , здатний розкрити потенціал кожного гравця ( цього у Маркевича не відняти ) , а не загнати його в корявий шаблон і « дисциплінувати » до посиніння.
Швидка адаптація легіонерів
Довгі роки ми в Києві слухали , що кожному новачкові (особливо іноземному ) потрібно бог знає скільки часу для адаптації ( до слова , тим же при будь-якій невдачі “Шахтаря” виправдовується Луческу ) . У Маркевича зовсім інший підхід : купив гравця – і в відразу бій.
Скільки знадобилося Хосе Сосі на адаптацію ? Анітрохи . На який день заграв Марсіо Азеведо ? На другий- третій. Родріго Моледо – як прийшов , так і став у центрі оборони , ніби Папу сто років знає. Навіть баламут Алехандро Гомес дуже здорово стартував , заграв , а вже потім почав хандрити .
Звичайно , бували у системи збої (так і не змогли прижитися Вілліан і деякі інші) , але я б скоріше тут говорив про програну конкуренцію за місце в основі. У Маркевича такі виконавці , як Раффаель, Рубен , Мехмеді , Корреа , Маграо і багато інших не пропали б.
Маркевич – українець і патріот
Для когось, можливо , це не настільки принципово . Але для багатьох уболівальників “Динамо” – особливо після Майдану і тієї ролі , яку в його перемозі зіграли як прості кияни , так і динамівські ультрас – це дійсно важливо . У столиці добре приймали всіх , навіть двох російських диверсантів . Але зараз , вважаю , як ніколи позитивно сприйнялося б призначення українця і справжнього патріота нашої батьківщини .
бажання працювати
За висловлюванням Маркевича видно , що він хоче працювати в ” Динамо”. Для досвідченого наставника це стало б відмінним викликом і в деякому роді здійсненням мрії. Потенціал у нинішньої команди величезний , по суті її і посилювати особливо не потрібно . Просто необхідний фахівець , який з набору хороших гравців зробить відмінну команду. Багато хто небезпідставно вважають , що Маркевичу це по плечу.
П’ЯТЬ АРГУМЕНТІВ ” ПРОТИ »
Конфлікт з «Динамо»
Ймовірно , це головна перепона для можливих переговорів між київським клубом і тренером. У розпал скандалу навколо договірного матчу ” Металіста” і “Карпат” Маркевич неодноразово заявляв , що справа була сфабрикована за вказівкою Григорія Суркіса , щоб допомогти ” Динамо ” у боротьбі за путівку в Лігу чемпіонів.
Слова неможливо забрати назад , тому багато вболівальників досі недолюблюють Маркевича ( попутно згадуючи йому і демарш зі збірної України ) .
Наскільки принципове це питання для Ігоря Суркіса – я не знаю . Його старший брат , наскільки можу судити , рідко спалює мости. Саме тому свого часу Павло Яковенко зміг повернутися на пост наставника молодіжної збірної , а Олег Блохін – вдруге очолити національну команду перед ЄВРО- 2012 ( адже обидва йшли , м’яко кажучи , не зовсім полюбовно ) .
Як на мене “Динамо ” і Маркевич цілком здатні переступити через взаємні образи . Проте , в контексті можливого співробітництва цей фактор дійсно може зіграти негативну роль.
Пляма на репутації
Маркевича ніхто і ніколи офіційно не звинувачував в прямій участі в цій “мутній” справі. Але розмови – кулуарні і майже відкриті – з цього приводу велися і обов’язково відновляться , якщо перспектива угоди між ним і киянами стане більш реальною. Чи готове “Динамо” якщо доведеться , захищати Маркевича в цьому контексті?
Я вважаю , що при грамотному підході інформаційну шкоду для столичного клубу можна звести до мінімуму. Але ж все , зважуючи кандидатуру Маркевича , треба бути готовим до того , що тінь вердикту Лозанни висітиме над ним ще довго.
Маркевич – чужак для динамівців
Хтось скаже : це навіть його плюс. Такі вважають , що головною проблемою ” Динамо» є засилля вихованців власної системи на всіх рівнях клубної структури . Мовляв , через це в « Динамо» застій. Інші вважають (у тому числі, мабуть , і президент) що це – запорука збереження традицій; що саме це і раніше робило ” Динамо» особливим клубом.
Чи приймуть динамівці (не тільки гравці) Маркевича – велике питання. З одного боку , ті ж Сьомін і Газзаєв навряд чи могли скаржитися на якісь підступи клубних старожилів . З іншого , якщо “місцеві” хотіли б зіпсувати життя чужинцям , то з великою ймовірністю їм би це вдалося. Те ж і з Маркевичем . Якщо в клубі почнуть активно дружити проти нього – здобути результат буде набагато складніше.
В ідеалі тренер і всі служби (селекція , медицина , підготовка молоді тощо ) працюють над однією метою – успіхом першої команди. І сваритися їм начебто нема чого. Але будемо відверті – потенційно така проблема може виникнути.
Робота з молоддю
До цього ми розглядали , так би мовити , суб’єктивні чинники. Але є й суто тренерські моменти , які викликають питання . Наприклад, багатьом не подобається , що останнім часом Маркевич демонстрував в “Металісті” відверте зневіру в молодих гравців.
Що б не відбувалося в “Динамо” але тут звикли: майже щороку в основний склад приходить хтось зі своїх вихованців . Навіть Блохін дав шанс Макаренко – і той не тільки відмінно проявляє себе в клубі , але за потенціалом може на довгі роки закрити ліву бровку в національної команди України . Не забуваємо і про Сидорчука.
Маркевич ж між умовними Нойко і Шелаєвим зазвичай вибирає друге . Я завжди , наприклад , дивувався : чому він ніколи не давав шанс своїм молодим воротарям , раз у Дишленковича і Горяїнова постійно виникали проблеми зі здоров’ям ( а стабільністю , по-моєму , обидва ніколи не відзначалися ) ; замість цього підписував “Діда” Шуховцева , “кришталевого” Шуста , намагався отримати Худжамова . Невже фахівець такий , як Ігор Кутепов , не зміг йому підготувати хоч одного талановитого голкіпера ?
Ставка на легіонерів
Всі знають , що в останні роки Маркевич робив ставку на іноземних гравців. У матчах єврокубків , бувало , взагалі обходився без етнічних українців. За його версією , українські футболісти невиправдано дорого коштують. Але і до власної молоді , як сказано вище , він ставився дуже стримано.
Можна припустити , що у нього просто не було під рукою досить якісного матеріалу. А можна припустити , що у такого тренера навіть молоді Коноплянка з Гармашем не отримали б шансу (а вже Ярмоленко з Хачеріді і поготів ) .
Загалом , хоч би якою була причина , але в Києві такого б не визнали – це точно. Навіть у найгірші часи “Динамо” було одним з головних донорів збірної України . Причому , поставляло найдефіцитніші кадри – атакуючі . Таким воно і повинно залишитися – з Маркевичем або без …
за матеріалами footclub.com.ua
