«Переможці не вірять у випадковість » , – стверджував Фрідріх Ніцше . «Причини невдач завжди конкретні , реальні, їх можна визначити» , – практично повторив його Валерій Лобановський. Чи багато що можна почерпнути у ВВЛ зараз?

Про філософію :

– Ми в київському « Динамо» прагнемо прогнозувати футбол майбутнього , щоб ні час , ні суперники не застали нас зненацька. Копіювати привабливі зразки , наздоганяти когось – заняття безперспективне . Випереджати – ось надихаючий сенс роботи …

Про прагматизм :

– Більше , ніж київське « Динамо» , закидів про прагматизм ніхто ніколи не чув. Так, ми прагматики : хочемо виграти всі турніри , в яких беремо участь (за винятком , можливо , тренувального змагання під назвою Кубок федерації , та й то тому , що в ньому не беруть участь наші представники в збірних і ми усвідомлюємо нереальність постановки високих цілей) , та відповідно з цим ведемо тренувальну роботу , вибираємо тактику і намічаємо стратегію. Але скільки ж залежить від загального стану команди!

Про важливість концентрації:

– Своїми відчуттями я ніколи ні з ким не ділюся . Поки зберігаєш їх у собі – вони сильні , варто обговорити з ким-небудь – розхолодив і себе і співрозмовника .

У день матчу необхідна найсуворіша концентрація професійної енергії. Є нитки , переконаний , за допомогою яких вона передається гравцям . Скільки разів ловив себе на тому , що імпульс адресатом отриманий: « передавач » і « приймач » перебували на одній хвилі .

Про тренерські реверанси суперникам :

– Помічено : після жеребкувань тренери зазвичай стверджують , що в суперники їм дістався клуб – страшніше нікуди, а оглядачі , навпаки , вишукують явних «клієнтів ». Це , звичайно , крайнощі. Тренеру кого не назви , вголос він завжди скаже , що сильніше противника ще не було. Реакція чисто професійна . В душі ж він реально оцінює силу будь-якої команди , особливо після того , як побачить її в справі . Суперник дійсно може опинитися на той момент дуже сильним , а може – і середнім і навіть – слабким. Справжні його можливості аналізуються під час підготовки до матчу.

Коли ж силу або слабкість суперника визначають в залежності від його імені або турнірного становища , це здорово змахує на дезінформацію.

Про суперклуби :

– Все закономірно . Слава футбольної команди коротка і вічна. Спади суперклубів чергуються з сліпучими підйомами . Пам’ятаю , як років десять- п’ятнадцять тому на сторінках європейської преси дебатувалося питання: чи відображають успіхи суперклубів стан футбольних справ всередині тієї чи іншої країни або ж гіганти існують самі по собі і по них не можна судити про загальну картину ? Напевно , все-таки відображають . Але , поза всяким сумнівом , існують і інші численні обставини, що сприяють фантастичним на перший погляд злетам.

Перше і саме, мабуть , найважливіше – наявність майстрів екстракласу , гравців світового рівня. Спади суперклубів пов’язані насамперед з віком гравців. Нікому ще не вдавалося поступово, поволі міняти великих футболістів так , щоб процес цей проходив безболісно і непомітно.

Про важливість новацій :

– Одна художниця розповідала мені , що , коли на виставці дивиться на картину і розуміє як це зроблено , вона відходить від полотна . Інша ж простенька з вигляду робота змушує її зупинитися і забути про все на світі , тому що абсолютно неясна чаклунська сила автора і не виникає навіть бажання задуматися про техніку , про прийоми . Формула Пікассо : «Я не шукаю . Я знаходжу ».

Про аритмію у грі:

– Не можу не згадати у зв’язку з цим цікаву ситуацію на одному з наших тренувань , цілком присвячене майбутньому матчу з « Дуклою » (півфінал Кубка володарів Кубків , Київ , рахунок 3:0 на користь господарів ) . Відпрацьовувалися елементи гри . Ми розповідали про мету заняття одному із спортивних функціонерів . « А ось зараз , – пояснювали ми , коли хлопці в перерві між серіями тренувальних завдань били по воротах , – ми взяли паузу ». «А хто ж вам в грі -то паузу дасть? – Запитав наш співрозмовник . – Ви що , там теж по воротах бити будете » ? . Але , не даючи йому повністю віддихатися , команда знову приступала до активних дій. Матч з « Дуклою » у Києві – зразок знання аритмічності гри.

Про неприпустимість категоричності :

– Що важче : оцінювати подію відразу після того , як воно сталося , по гарячих слідах , або ж через час , коли вляглись пристрасті ? Не беруся судити , для кожної людини по -своєму. Головне , щоб ні в тому , ні в іншому випадку не було поспішних оцінок , не підкріплених достовірною інформацією.

Про контрольні ігри :

– З чим я не згоден , але це моя точка зору , так це з тим , що до контрольних ігор можна ставитися байдуже. Товариські ігри – не офіційні , це абсолютно ясно , і їх не можна порівнювати. Але справа в тому , що в контрольних іграх закладається , якщо є результат , база впевненості .

Про тактичні установки :

– Зараз стартова розстановка не має ніякого значення. Звичайно , порядок на полі повинен бути . Не можуть же всі десять польових гравців встати в лінію і побігти . Але вже не вихідна розстановка грає роль , а реалізація колективних завдань. Скільки футболістів поставлять ззаду , скільки буде в середині , скільки попереду – не в цьому річ. А суть в тому , яке співвідношення атакуючих і оборонних дій виконає на полі вся присутня на ньому група гравців.

Про важливість планування :

– Діяльність тієї чи іншої команди визначається в першу голову оптимальною програмою підготовки до того чи іншого матчу , турніру. Можна програти змагання , тому що немає такої програми , яка гарантувала б результат , тому необхідно бути готовим до цього змагання . Програма – не гарантія успіху , але дає набагато більше шансів на нього , ніж стихійні дії .

Діяльність команди визначається і моделлю гри, її структурою. Прогресивна модель гри вимагає гравців абсолютно нової формації , здатних цю модель «підтримати » на полі , відчувши її попередньо шляхом багаторазових повторень – в тренуваннях . Гравці повинні виражати тактику , « нав’язану » тренером , а тренер – підбирати гравців під свою модель.

Сподіватися на індивідуальність футболіста , який заб’є , значить – сподіватися на випадок , а він у сучасному футболі , характерному насамперед організованістю , логічністю , колективізмом , – не помічник.

Автор Ростислав БУНЯК , ua.tribuna.com