<
>

Реклама

Поза грою analytic

Моя хата cкраю. Чому футболістам потрібно навчитися "включати голову"

Spy-Football.com

27/5/2015 , 15:25

pyatov_atoСпробуйте попросити будь-якого футболіста оцінити того чи іншого тренера. У більшості випадків відповідь буде нейтрально-позитивною.

Все тому, що футболісти знають – сьогодні ти тут, завтра там, а післязавтра знову тут. Спалювати мости критикою – просто нерозумно. Запорука успішної кар’єри не тільки в умінні поводитися з м’ячем, а й правильно вибудовувати свої відносини з «людьми футболу».

На жаль, процес соціалізації футболістів у більшості випадків обмежується світом футболу. У ньому вони можуть продумувати, прораховувати свої дії, прогнозувати можливі наслідки. Відкрийте будь-яку соцмережу (для футболістів це переважно ВКонтакте, і це теж певний показник). Серед друзів футболістів – футболісти. Вони варяться в цьому футбольному котлі і світ поза футболом для них не такий комфортний і зрозумілий.

Якщо у світі футболу футболісти, за висловом Олега Федорчука, «волчари», то поза ним, те, що називається людина-дитина, яка не вміє прорахувати результат своїх вчинків. «Всі надягали, і я надів», – сказав один з яскравих представників інфантилізму Олександр Алієв.

Приблизно на такому ж рівні діє і Пятов, для якого люди стоять з калашами на блок-посту – борці за децентралізацію. «На той момент не було розуміння, до яких трагічних наслідків це все може призвести», – написав Пятов. Сподіваюся, це фото було зроблено до того, як «децентралізатори» вбили бійця Альфи 13 квітня.

Дитина буде лізти до вогню, поки не обпечеться. Для того, щоб П’ятов зрозумів, що децентралізацією там і не пахне потрібно було, щоб його поклали на блок-посту мордою в асфальт. Тому і вимагати від Андрія знати, що децентралізація це не тоді коли виходять на мітинг з прапорами іншої країни і з автоматами захоплюють держбудівлі. Він живе у своєму світі і ділить людей на фанатів Шахтаря і всіх інших. Для нього немає політики. Не було. Тепер буде. Дитина обпеклася.

«Яка політика? Я ж футболіст », – почуєте ви за рідкісним винятком від гравців. Але тут трохи не те. Ніхто не може бути поза політикою: ні футболісти, ні сантехніки. Чесніше всього відповів колись давно (році так в 1999 р) Андрій Шевченко на запитання «Що ви думаєте про майбутній матч?». «Я не думаю, гра покаже», – сказала майбутня легенда, і через деякий час кілька разів підтвердив, що думати йому не властиво. Коли ви в черговий раз почуєте від футболіста «Яка політика? Я ж футболіст ». Сприймайте так – «Яке думати? Я ж футболіст ». Але бути інфантильним непомітно можна було раніше. Зараз цей час минув.

Після першого Майдану, коли в 2005-му році на засіданні Верховної Ради голосували за новий кабінет міністрів я сидів з блокнотом і ручкою і записував прізвища міністрів. 17 днів на морозі допомогли мені зацікавитися політикою. Так було і у багатьох інших. Другий Майдан і наступні події залучили в політичний процес ще більше людей. І лише футболісти продовжують тягнути свою нудну дратівливу пісню «Яка політика?».

Хлопці, ситуація в країні така, що цей варіант вже не “катить”. Ви або там, або тут. Жити по Пятову «Я не звертаю уваги, для мене всі люди однакові» – не вийде. Фоткаться з терористами і їздити в госпіталь до людей, яких вони калічать і вбивають – це, як мінімум, дивно. Коли ті, хто за вас вболівав у мирний час, зараз захищають вас і вашу можливість нити про невиплату зарплати, вимагати у президента замість 500 штук на рік – 600, розсікати на Феррарі і відпочивати на Мальдівах, від вас вимагається всього лише одне – думати головою . Хоч це, безумовно, і складно.

PS: А Руслан, прости Господи, Мармазов вже напевно ставить крапку у своїй колонці для Совспорт під назвою «Друг мій Андрюха». Поринути в лайно можна тут.

Александр Озирный, специально для 1Football.info

ТегиТеги:

Реклама