Новини, то підтверджують, то спростовують прийдешній трансфер Генріха Мхітаряна в один з європейських топ-клубів. Спостерігаючи за цією тривалою епопеєю, ми знайшли для кращого бомбардира УПЛ-2012/13 п’ять вагомих причин залишитися. І рівно стільки ж – щоб піти.
Які з них переважать? Що в результаті обере вірменський легіонер «Шахтаря»? Стабільність в майже рідному Донецьку чи новий виклик в одній з найсильніших ліг Старого Світу?
П’ЯТЬ ПРИЧИН ЗАЛИШИТИСЯ
Стабільність. У минулому сезоні у Генріха все складалося в «Шахтарі» вдало. З 25-ма забитими м’ячами він став кращим бомбардиром чемпіонату і допоміг гірникам знову зібрати всі національні титули. Був одним з найяскравіших гравців команди і в Лізі чемпіонів, де донечани зупинилися в 1/8 фіналу. Але головне – Мхітарян мав у своєму розпорядженні повну довіру тренера, який знайшов йому ідеальне місце в своїх тактичних побудовах, його прийняли в свою «банду» навіть бразильці, які нечасто жаліють чужинців. Його гра настільки органічно вписувалася в загальнокомандну канву, що іноді просто очам не вірилося. Кажуть: від добра добра не шукають – це якраз такий випадок …
Гарантія титулів і «зони ЛЧ». У найближчі роки виступу в «Шахтарі», судячи з усього, це гарантія високих місць в чемпіонаті України та щорічних виступів у Лізі чемпіонів (принаймні, поки не видно, за рахунок чого наші інші гранди зможуть вибити гірників з відповідної «зони») . Тоді як той же «Ліверпуль» ще невідомо коли повернеться в найпрестижніший єврокубок …
Трансфер Фернандіньо. Після трансферу Ферни в «Манчестер Сіті» роль Мхітаряна в команді може значно зрости. Незважаючи на свою скромність, Генріх – амбітний і чистолюбний футболіст. І йому неодмінно має сподобатися вважатися головною фігурою в півзахисті «Шахтаря», першою скрипкою команди, як це було в донецькому «Металурзі» і є у збірній Вірменії.
Любов уболівальників. Імпозантного і лагідного в житті, але вибухового і креативного на полі вірменина обожнюють в Донецьку. Для місцевої публіки, особливо для хлопчиків, які мріють колись приміряти чорно-помаранчеву форму, Мхітарян – ідеальний приклад для наслідування, виключно позитивний герой. Так, своєю поведінкою цього літа (зокрема неприбуття в розташування клубу) він зіпсував свою репутацію. Але всі ми знаємо, наскільки відхідливі вболівальники «Шахтаря». Пара щирих слів покаяння, одна-дві обіцянки любові і вірності – і йому знову розкриють обійми. Ілсіньо може підтвердити …
Звична обстановка. У побутовому плані Мхітарян настільки невибагливий, що напевно відчував би себе комфортно скрізь. Проте, за чотири роки Донецьк став для нього другим домом. Він тут прижився і знайшов ту обстановку, яка допомагала стрімко прогресувати як гравцю. У звичних умовах, де немає відволікаючих чинників, набагато легше сфокусуватися на роботі. І це ще один аргумент на користь того, щоб нічого не змінювати.
П’ЯТЬ ПРИЧИН ПІТИ
Мотивація. В Україні Мхітарян вже виграв усе, що тільки можна. До чого тут ще прагнути? Завдання команди в Європі суперамбіціозне – перемогти в Лізі чемпіонів. Але всі ми чудово розуміємо, наскільки далекий поки «Шахтар» від того, щоб перевершити «Баварію», «Реал», «Барселону», «Манчестер Юнайтед» і іже з ними. При таких розкладах розгубити спортивний запал і кураж нескладно, і перехід в сильніший чемпіонат (тим більше, ще й в сильніший клуб – «Боруссію» Дортмунд, наприклад) може зберегти і навіть примножити мотивацію гравця.
Прогрес. Перший пункт тісно переплітається з другим. Генріх був надиво як хороший в першості України, але в Лізі чемпіонів йому не завжди вдавалося проявити найкращі якості. Для того, щоб повністю розкритися на найвищому рівні, підняти свою майстерність на новий щабель – необхідна більш конкурентне «внутрішнє» середовище. Наша прем’єр-ліга це не в змозі забезпечити, а от англійська, наприклад, дуже навіть …
Гроші. Не секрет, що Мхітарян в минулому сезоні висловлював певне невдоволення своєю зарплатою (за неофіційною інформацією – мільйон євро на рік). Не думаю, що підняти оклад своєму лідерові – проблема для «Шахтаря». Але є інший важливий «економічний» нюанс. Як з’ясувалося, 50% прав на Генріха належать співвласникові донецького «Металурга» Олегу Мкртчяну, а за іншою версією – він їх ділить з президентом вірменської футбольної федерації Рубеном Айрапетяном.
Ці люди «вели» Мхітаряна впродовж кар’єри, допомагали йому, вкладали кошти (зокрема, кажуть, саме Айрапетян забезпечив юному Генріху стажування в бразильському «Сан Паулу», де він не тільки отримав рідкісний тренувальний досвід, а й вивчив португальську мову). Ясна річ, що патрони Мхітаряна зацікавлені частіше його «продавати» і розуміють, що нинішні можливості упускати не можна. Малоймовірно, що його ціна буде і далі рости …
Трансфер Фернандіньо. Нерідко доводилося чути, що в збірній Вірменії на Мхітаряна здійснюється занадто великий психологічний тиск як на ватажка і взагалі головну зірку. Навряд чи після відходу Фернандіньо на Генріха молитимуться в «Шахтарі», але вантаж відповідальності зросте як пити дати. Чи готовий до цього вірменин? Припускаю, що так. Але от чи готовий він перекласти на свої плечі не тільки лідерські функції Ферни, а й безпосередньо його обов’язки на футбольному полі?
У минулому, коли бразилець був травмований, саме Мхітарян діяв на його позиції – причому досить успішно, хоча і не без огріхів. Звичайно, з одного боку нерозумно прибирати Генріха з позиції, на якій він розцвів і приносив величезну користь команді. Але з іншого: якщо Луческу відчує, що йому не вистачає балансу в опорній зоні? Якщо виявиться, що Фернандо недостатньо креативний, а Тейшейра не настільки ефективний у відборі і підстрахуванні (очевидно, саме ці виконавці будуть награватися замість Фернандіньо, або ж складати дует бокс-ту-бокс півзахисників)?
Що не кажіть, а є ймовірність, що румунський тренер вирішить, ніби від Генріха буде більше пуття для загальної командної справи в опорній зоні. Це розуміє сам гравець, і можливо – побоюється такого варіанту. Звичайно, це лише здогадки та припущення, та й Мхітарян завжди підкреслював, що готовий виконувати будь-яке завдання наставника. Але ж це був колишній Мхітарян – не той, що ігнорує передсезонний збір клубу і не ставить керівництво до відома про своє місцезнаходження …
Зіпсовані відносини. Абсолютно ясно, що цей демарш не міг сподобатися босам «Шахтаря». Про що недвозначно заявляв гендиректор Сергій Палкін. Особливо красномовний був його тон в декількох телеінтерв’ю. Нехай уболівальники гірників незлопам’ятні, але в самому клубі втікачеві заслужити прощення буде складніше. Та й Луческу, схоже, вже змирився з втратою Мхітаряна і почав будувати нову команду з урахуванням цієї обставини …
