Українські судді взяли за моду публічно кошмарити київське «Динамо». Навіть якщо не треба. Навіть якщо немає сенсу. Кому це вигідно?
Підсуджувати тій чи іншій команді, як показує практика нашого і світового футболу, можна по-різному. Не випадково цього дійства у футбольному середовищі є кілька найменувань: «вбивати», «плавити», «садити на свисток» …
Те, що останнім часом відбувається в матчах за участю київського «Динамо» в чемпіонаті України, змусило подивитися на явище пильніше. І не розбирати окремі моменти, оскільки на кожен конкретний момент у уявних опонентів обов’язково знайдеться «туз» – від «повтор не дає повної впевненості» до «ну, помилився суддя, а хто не помиляється?», А оцінити гру в цілому, щоб зрозуміти , що Олег Володимирович після вчорашнього запорізького матчу назвав «свавіллям».
Ярослав Козик, на наш погляд, з самого початку гри взяв на озброєння технологію «дрібного фолу» або, щоб було зрозуміліше, «дрібного психологічного тиску». Ніби як де-небудь у метро тобі хтось наступає на ногу, щипає за зад, плює в вухо. Обурюватися нерозумно, адже ніхто не свідок, а терпіти – неможливо. Козик за першу чверть матчу примудрився довести рахунок свистків до 7:0 на користь господарів. Тобто зафіксував сім фолів динамівців і жодного – запорожців. При цьому претензій по свисткам на динамівцях бути, начебто і не могло. Ось тільки складалося враження, що порушення гостей арбітр свистів відразу й охоче, а господарів – роздумував, сумнівався – і не свистів. Хоча були такі моменти, як, наприклад, підкат на Ленсі з ударом другою ногою під коліно і відмашка на Аруні, в результаті якої нігерієць здобув пам’ять під оком на найближчі кілька днів і … попередження.
Така суддівська тактика може і не принести явних дивідендів у вигляді голів, що у звітному матчі якраз і мало місце: гол-то якраз забили гості. Але психологічний тиск безперечно – динамівці, особливо легіонери, що не звичні до наших «реаліій», занервували, що потім відгукнулося у кінці гри.
А Козик продовжував гнути свою лінію. Злегка «підрівнявши» статистику в кінці першого тайму, після перерви він знову взявся за своє. Динамівці знову повели в рахунку порушень «всуху». Яскравим епізодом стала перша жовта картка в матчі. Ленс був попереджений, якщо нас не обдурила картинка, за те, що не повністю вийшов за межі поля, надягаючи бутсу. Або за те, що повернувся на поле, не дочекавшись свистка. Або ще за щось таке. Всім нам пам’ятний епізод Ярмоленко-Годулян в київському матчі «Динамо» – «Шахтар». Чудово розуміючи, що в таких тонкощах правил гравці не сильні, Козик, замість того, щоб наперід пояснити Ленсу його подальші кроки, замість того, щоб приставити до голландця четвертого арбітра і не допустити формального порушення «закону», – дочекався «фолу» і тут же виніс покарання. Ленс, якому і до перерви від рішень арбітра кілька разів дісталося, був, як би це сказати м’якше, шокований. Думаю, Сергію Станіславовичу з Олексієм Олександровичем тепер доведеться витратити чимало сил, щоб пояснити гостю з країни тюльпанів, як він повинен далі ставитися до дій на полі наших «людей у чорному».
А тим часом «Динамо» все-таки забило другий гол, і здавалося, що тепер-то ніякий суддя не зможе киянам перешкодити. Ба. Після м’яча запорожців дії Козика породжують ще один більш ніж показовий момент. Під час атаки господарів гравець «Металурга» ледь не зносить ногою голову Хачеріді. Свисток арбітра мовчить, і Жуніор виходить до воріт «Динамо». Удар неточний. А якби? Навіть коментатор каналу «Футбол» відзначає, що ця «помилка» судді могла потягнути на скандал туру. Але цей момент і в безгольову вигляді «вистрілює». Динамівці, зрозумівши, що «вбити» їх можуть у будь-яку секунду, здається, остаточно випускають під контролю нерви, відкочуються до своїх воріт і в результаті додають своєму тренеру сивини десятихвилинкою, в якій все могло скластися як завгодно.
Залишається лише одне питання: навіщо? Варіант, при якому запорізький «Металург» тупо купив суддю, щоб виграти у «Динамо», відмітаємо відразу. Інтерес третьої сили, начебто, теж не актуальний: відрив лідерів солідний, «Динамо» ім зараз не суперник. «Саджати» гравців «біло-блакитних» на картки, здається, не особливо потрібно: наступний матч у «Динамо» – з представником якраз зовсім іншого табору. Напрошується така відповідь: у сьогоднішньому українському футболі судді вважають за необхідне обов’язково і мабуть демонструвати своє противне ставлення до «Динамо». Навіть якщо не треба. Навіть якщо немає сенсу. Просто демонструвати і все. Комусь.
Зауважте, прізвище «Колліна» в матеріалі не було використанао жодного разу.
