Реклама

Поза грою Man City

Не було навіть дверей в туалеті. Як Манчестер Сіті жив без арабських грошей

Spy-Football.com

31/5/2021 , 9:44

mancity_money«Манчестер Сіті» до шейха Мансура: злидні, спроби залишитися в АПЛ і арешт тайського власника

Створення

У 1866 році священика Артура Коннелла запросили на службу настоятелем церкви Святого Марка, що розташовувалася в Вест-Гортоні, колись сільському містечку, який згодом поглинув промисловий Манчестер з усіма його проблемами. У районі, куди священнослужитель переїхав зі своєю родиною, панували бідність і безробіття, а масове пияцтво і насильство були звичайним явищем. Одна з дівчат, дочка знаменитої суфражистки Саільвія Панкхерст, писала, що в таких життєвих умов у неї раз у раз виникало бажання «розбитися головою об стіну цих убогих вулиць».

«У той час Вест-Гортон був районом величезних поневірянь. Він був перенаселений і убогий, а головною його «прикрасою» були погані санітарні умови та бідність. Чоловіки намагалися знайти від усього цього відраду або в пияцтві, або в розбоях », – розповідав Пітер Лупсон в книзі« Слава Богу за футбол ».

Щоб якось врятувати  народ, Коннелл заснував для місцевих бідняків благодійний фонд і відкрив їдальню, за перший тиждень роботи якої священнослужителі роздали 1500 галонів супу і 1000 буханок хліба. Дочки настоятеля теж занурилися в громадську роботу: одна заснувала в приході клуб для матерів, інша, Анна, глибоко стурбована міськими конфліктами і рівнем життя, вирішила приділити увагу чоловічої частини населення. Дівчина почала з організації музичних вечорів і спектаклів, щоб підняти настрій роботяга, але це не спрацювало – з 1000 запрошених осіб на першу зустріч прийшли тільки троє. Але Анна не здавалася, і в підсумку чоловічий клуб розрісся до 100 учасників. Вільям Бістоу і Томас Гудбеер, яких дівчина привернула до організації, зайнялися спортивною частиною: спочатку зібрали церковну команду з крикету, потім, для підтримки інтересу до спорту в зимовий час, – по футболу. Потрапити в неї міг кожен охочий, незалежно від віросповідання. Перший матч «Сент-Маркс» відбувся в листопаді 1880 року і закінчився поразкою.

Через чотири роки команду перейменували в клуб Асоціації Гортона і зшили для гравців нову форму – чорну з великим білим хрестом на грудях.

Після трьох років клубу довелося шукати новий «дім». Більш-менш прийнятний варіант знайшовся в Ардвіку – там і вирішили будувати новий стадіон. Склалося все вдало: поруч розташовувався готель «Хайд Роуд», власник якого добродушно погодився надати команді зручності в обмін на офіційну прописку в районі. Сторони домовилися, тому нова арена отримала однойменну назву, а команду перейменували в «Ардвік». Зв’язок з церквою остаточно було втрачено. Але на цьому зміни не закінчилися: гравці клубу почали отримувати першу зарплату – 5 шилінгів на тиждень.

Нинішню назву «Сіті» отримав в 1894 році – його запропонував тренер Джошуа Парб, обґрунтувавши свій вибір тим, що такий варіант підкреслить близькість команди до народу Манчестера.

Хронологія

  • 1899 – вихід до першого дивізіону (на той момент – вищий)
  • 1904 – перемога у фіналі Кубка Англії
  • 1906 – відсторонення 17 гравців клубу за фінансові махінації
  • 1909 – виліт до другої ліги
  • 1910 – повернення в перший
  • 1915 – 1920 – військові ліги
  • 1920 – пожежа на «Хайд Роуд», знищена єдина трибуна місткістю в 1000 чоловік
  • 1923 – переїзд на «Мейн Роуд»
  • 1926 – виліт до другої ліги
  • 1928 – повернення в перший
  • 1934 – завоювання другого Кубка Англії. Рекорд по відвідуваності фінального матчу проти «Сток Сіті» – 84 569 уболівальників
  • 1937 – чемпіонство Першого дивізіону
  • 1938 – виліт до другої ліги і перемога в Суперкубку
  • 1939 – 1946 – виступ у військових лігах
  • 1947 – повернення до першого дивізіону
  • 1950 – виліт в другій
  • 1951 – повернення в перший
  • 1956 – третій Кубок Англії

Берт Траутманн

У 1956 році «МС» грав у фіналі Кубка Англії проти «Бірмінгем Сіті» – точно така ж вивіска матчу на «Уемблі» була і рік тому, але тоді «Сіті» з Манчестера упустив перемогу. Цього разу подібна розв’язка була близька – на перерву команди пішли з нічийним рахунком. У другому таймі «МС» вирвався вперед, забивши два м’ячі з різницею всього в хвилину – доля трофею була вирішена. Берт Траутманн, голкіпер «Манчестер Сіті», робив все, щоб розклад в матчі не змінився, і коли він в черговий раз стрибнув за м’ячем, в його голову з коліна влетів Пітер Мерфі. Воротар впав без свідомості – піднявся тільки після пари махів ваткою з нашатирем перед носом. Траутманн прийняв героїчне рішення залишитися на полі і дограти.

Три дні потому рентген показав, що у воротаря вивих п’яти шийних хребців, один з яких зламаний – його місце якимось дивом зайняв третій, тим самим запобігши смертельному результату. У тому ж році Траутманн став футболістом року, ще багато років по тому – легендою «Манчестер Сіті» (545 матчів за клуб).

Але починалося все не так чудово: після оголошення про його підписання в 1949 році на акцію протесту вийшло близько 20 000 уболівальників. Їм не сподобалося, що в команду взяли колишнього військовослужбовця, що воював на боці нацистів.

Траутманн служив парашутистом, беручи участь в операціях на Східному фронті, поки не потрапив у радянський полон. Йому вдалося втекти і повернутися до Німеччини, після чого Берта відправили вже на Західний фронт. Але і там його схопили – на цей раз вже британські військові.

У 1948 році, коли Траутманн звільнили з полону, він, розчарувавшись в ідеях нацизму і закохавшись в британку, прийняв рішення не повертатися в Німеччину, а залишитися в Ланкаширі. Берт трудився на фермі і періодично грав за команду «Сент Хеленс Таун» – футбол був його пристрастю з дитинства. Його майбутнє зумовила зустріч з «Манчестер Сіті»: воротар так вразив керівників клубу, що ті запропонували йому перейти до них.

Клуб засипали листами, в яких вимагали «позбутися від нацистської нечисті». Цькування припинилася тільки після публічного виступу манчестерського рабина, який закликав уболівальників не судити одну людину за злочини цілої країни.

В результаті Траутманн затримався в Манчестері на 15 років.

Хронологія

  • 1963 – виліт до другої ліги
  • 1966 – повернення в перший
  • 1968 – чемпіонство Першого дивізіону
  • 1969 – четвертий Кубок Англії і другий Суперкубок
  • 1970 – перемога в Кубку Ліги і Кубку володарів кубків
  • 1973 – третій Суперкубок
  • 1976 – другий Кубок Ліги
  • 1983 – виліт до другої ліги
  • 1985 – повернення в перший
  • 1987 – виліт в другій
  • 1989 – повернення в перший

Бідні 90-ті

Після трофейних 60-х і 70-х почався затяжний період занепаду: команду кидало з першого дивізіону в другій і назад. В середині 90-х все стало зовсім погано: спочатку виліт з Прем’єр-ліги в перший дивізіон, звідти – в другій. До спортивних невдач додалися фінансові проблеми у вигляді величезних боргів, через які клуб не міг оплатити гарячу воду, купити білу фарбу для розмітки і дозволити собі трансфери хоча б середніх гравців – по кишені їм були або вільні агенти, або старі, які вже відіграли своє. І поки «МС» переживав катастрофу одну за одною, «Манчестер Юнайтед» разом з сером Алексом Фергюсоном набирав обертів: перебудова, яку провів менеджер, позитивно позначилася на команді – вона зміцніла, почала домінувати в Прем’єр-лізі і була близька до успіху в Лізі чемпіонів.

Джо Ройл, який прийшов на пост головного тренера «Сіті» в найпохмуріший для клубу час, не зміг врятувати його від падіння в третю за значимістю лігу, але зумів перебудувати команду, привнести в неї професіоналізм і гордість за емблему на грудях. Він знайшов Енді Моррісона, з яким «МС» став виглядати набагато краще. Сезон-1997/98 став для «Сіті» єдиним в третій лізі – клуб вийшов в перший дивізіон з третього місця. Ройл на цьому не зупинився, і через рік Манчестер святкував уже повернення в Прем’єр-лігу. Але щастя було недовгим – в перший же сезон клуб провалився назад в перший дивізіон.

Девід Бернстайн, який тоді був на чолі «Сіті», зрозумів: далі так не можна. Він погасив борги, які тягнулися з середини 90-х, почав будувати новий стадіон на заміну вже неабияк занепалому «Мейн Роуд». Замість Ройла прийшов Кевін Кіган, якому Бернстайн довірив зібрати нову команду.

Новий менеджер тут же зіткнувся з труднощами – крім боротьби за вихід в АПЛ йому довелося боротися ще й з пияцтвом гравців. «Я сказав їм, що ми не повернемося в Прем’єр-лігу, якщо пияцтво продовжиться. При мені все буде по-іншому. Тому вони можуть або прийняти правила, або напиватися, але вже на зарплату від інших клубів », – писав він в автобіографії. Когось промова Кігана протверезила – тільки не Марка Кеннеді. Він так і продовжив пити. Довелося його продати, хоча головному тренеру це рішення далося непросто. Інший проблемнеий футболіст, Річард Данн, ліг в приватну клініку через свою пристрасть до віскі, після чого повернувся і став одним з кращих.

У сезоні-2001/02 «Сіті» достроково вийшов у Прем’єр-лігу, набравши 99 очок і забивши близько ста м’ячів. Щоб затриматися в еліті, а не полетіти в черговий раз вниз, команду буквально перекроїли: Кіган і Бернстайн повернули в ворота Петера Шмейхеля, погодившись на умову воротаря про зарахування в академію його сина, оборону зміцнили Сільвеном Дістеном, Никласом Йенсеном і Сунь Чжи-Хайем, центр – Марк-Вів’єн Фое, а атаку очолив Ніколя Анелька.

Кіган виконав головне завдання – повернув команду в АПЛ і втримав її від вильоту. З початку 2000-х «МС» жодного разу не змінював прописку.

Бізнесмен з Таїланду

У 2007 році на фінансовому горизонті «Сіті» намітилося просвітлення – покупкою клубу зацікавилася багата тайська сім’я. Бізнесмен і колишній прем’єр-міністр Таїланду Таксин Шинаватра купив «Манчестер Сіті» за £ 81,6 млн і частково виплатив борги попередніх власників в розмірі £ 17.5. Клуб, який дуже давно не бачив великих грошей, зажив по-багатому: новий власник призначив головним тренером Свена-Йорана Ерікссона, поклавши йому £ 2 млн фунтів на місяць і виділивши на трансфери £ 50 млн. У «Сіті» прийшли Ведран Чорлука, Хав’єр Гаррідо і Елано, а разом з ними якимось дивом в команді опинилися три гравці збірної Таїланду, які насилу розуміли, як потрібно поводитися на полі.

Перший сезон під керуванням Шинаватри виявився далеким від очікувань уболівальників: по-перше, «Сіті» закінчив на дев’ятому місці, по-друге, тайський бізнесмен виявився фінансовим злочинцем – влада Таїланду звинуватили його в махінаціях і корупції, через що заморозили його рахунку, на яких лежали 900 млн євро. Щось він встиг вивести, але цього вистачило лише на покупку клубу, погашення боргів і початковий бюджет на трансфери. На інфраструктуру не вистачило – Венсан Компані якось обурювався, що в туалетах не було дверей.

Влітку Шінаватра продав акції «Сіті», а в листопаді суд визнав його винним і засудив до двох років позбавлення волі. Найцікавіше, що він приїхав до Великобританії, вже перебуваючи під слідством: його скинули з посади прем’єр-міністра в результаті військового перевороту, і нова влада почала проти нього розслідування за перевищення повноважень і корупційну діяльність. У лютому 2008 року він повернувся на батьківщину, і, вийшовши з літака, відразу ж був затриманий – тепер звинувачення проти колишнього прем’єр-міністра висував вже суд. Шінаватра вийшов під заставу і втік за кордон, але це не допомогло – покарання його все одно наздогнало.

Ну а у «Манчестер Сіті» почалося інше, багате життя – тайський бізнесмен продав акції клубу Abu Dhabi United Group.

Реклама