Матч, від якого майже ніхто дива не очікував, але яким одні могли довести правильність обраного шляху, а інші, недооцінивши суперника, ризикували втратити дорогоцінні з точки зору боротьби за чемпіонство очки. Проте ще напередодні матчу було очевидним, що для “Карпат” визначальним буде не стільки здобуття турнірних пунктів, скільки якість гри, завдяки якій Олександр Севидов здатен зміцнити свої позиції в очах власника клубу.
На цей поєдинок тренер львів’ян виставив найбільш оптимальний і прогнозований на даний момент склад. Воротар – Олександр Ільющенков. В обороні справа наліво діяли Павло Пашаєв, Ґреґор Балажіц, Ігор Пластун та Володимир Костевич. Опорну зону закривали капітан Валерій Федорчук та Олег Голодюк. Під нападником Олександром Гладким, який відновився після травми, грали Денис Васін, Вадим Страшкевич та Младен Бартуловіч.
Не здивував вибором основи і Мірча Луческу. У воротах грав Антон Каніболоцький. Справа в обороні за відсутності дискваліфікованого Даріо Срни діяв Василь Кобін. Дует центрбеків склали Олександр Кучер і Ярослав Ракицький. Зліва в захисті грав Ісмаїлі. Пара “хвилерізів” – Трас Степаненко і Дмитро Гречишкін. Під нападником Луїсом Адріано, який вперше в кар’єрі був капітаном “Шахтаря”, діяли Алекс Тейшейра, Дуґлас Коста (справа) і Тайсон (зліва).
Зі стартових секунд гості невимушено захопили перевагу і фактично не випускали суперників зі своєї половини поля. За перших сім хвилин, впродовж яких львів’яни оборонялися вдев’ятьох і запам’яталися двома безадресними навісами від Васіна, донеччани вчинили осаду воріт Ільющенкова. Моментів, щоправда, не було, але то був типовий “сталінград”. І ось саме при таких обставинах “Карпати” відкрили рахунок у матчі. Сильний винос з половини поля господарів, здавалося, не досягне адресату. Першим на верховому м’ячі був Ісмаїлі, котрий однак зіграв, скинувши “кулю” в напрямку власних воріт, необережно. В підсумку замість Ракицького скидка знайшла Гладкого, котрий вийшов на побачення з Каніболоцьким і пробив на силу по центру – 1:0.
Звісно, що пропустивши гол, гості відразу кинулися відігруватися. І забивати могли, коли Алекс Тейшейра, Тайсон і Луїс Адріано, зігравши в дотик, обігралися зліва в центр, Луїс скинув м’яч під удар Гречишкіну, а той пробив метрів з 18-ти сходу – м’яч влучив у стійку. Донеччани, здавалося б, впевнено заволоділи перевагою, але знову провалилися на лівому фланзі оборони. На цей раз м’ячем заволодів Гладкий. З флангу Олександр, прикривши м’яч корпусом, увійшов до штрафного майданчика і віддавав передачу, яку оборонці “Шахтаря” перервали, вибивши “кулю” на кутовий. Згодом було ще одне вибивання на Гладкого, яке ліквідував, зігравши жорстко, але в рамках правил, Ракицький. Через кілька хвилин після розіграшу гостями кутового львів’яни організували ще одну швидку контратаку правим краєм. Васін пронісся через півполя і навісив на Гладкого. Олександр вдарив головою, але Каніболоцький у стрибку забрав м’яч.
В перші півтайму “Карпати” складали відмінне враження. Вони жодного разу не провалилися в захисті і проявили себе кусючими при контрнаступі. І що особливо відрадно – організовано кусючими. Та саме в цей момент, коли карпатівці, здавалося, почали пристосовуватися до дій суперників, вони пропустили не зовсім доречний з огляду на події на полі гол. Штрафний метрів з 30-ти справа виконував Дуґлас Коста. То був блискучий удар по високій дузі на виконання – підкручений м’яч влучив точнісінько в дальню “дев’ятку”. 1:1 – Ільющенков мав шанс врятувати свою команду хіба-що тоді, коли б очікував на “кулю” в тому куті, куди та летіла. Цікаво, що це був перший гол, який пропустили “Карпати” в першому таймі від самого початку чемпіонату.
Власне, з того часу і до завершення тайму “Шахтар” володів незаперечною перевагою. Левову частку своїх атак “гірники” проводили через лівий фланг, де дуже вдало підключався до атак Ісмаїлі. Забивати після прострілу лівого латераля міг Коста. Дуґлас виходив на м’яч після того, як невдало намагався зіграти на винос Костевич. Бразилець опинився справа перед воротами один – міг бити сам, але прострелив і помилився. На 39-й хвилині непоганий випад лівим краєм здійснив Алекс Тейшейра, однак пробив хавбек “Шахтаря”, рухаючись до воріт у супроводі двох опонентів, неточно.
Врешті, вистоявши у непрості для себе хвилини, львів’яни наприкінці тайму вдало виходили з оборонної фази в атакувальну ще двічі, а одного разу змусили Тайсона зупиняти потенційну контратаку з допомогою порушення, ціною жовтої картки. Іншими словами, “Карпати” показали, що обрана Севидовим зі стартових хвилин стратегія продовжувала діяти ефективно. Після перерви залишалося отримати відповідь на запитання – чи вистачить львів’янам сил діяти так організовано впродовж усіх 90-та хвилин.
Початок другої половини мав аналогічний з першотаймовим характер. “Гірники” знову наступали, а “Карпати” очікували на свою нагоду провести контратаку. Такий шанс виник на 48-й хвилині. Отримавши передачу з середини поля, Страшкевич, скориставшись провалом центрбеків суперників, втік сам на сам з Каніболоцьким. Антон вибіг на півоборонця господарів, а Вадим запустив м’яч над воротарем і збирався продовжити рух, однак перелетів через стегно Каніболоцького. Арбітр Дердо засумнівався, яке ж рішення приймати і пішов під пресингом гравців обох команд консультуватися з додатковим асистентом Трухановим. Після тривалих дебатів суддя вказав на позначку і попередив Каніболоцького. Мабуть, то було правильне рішення, адже оборонці “Шахтаря” ще встигали підстрахувати воротаря. Вирок виконував Бартуловіч. Розвівши м’яч і воротаря по різних кутах, Младен влучив у “дев’ятку” – 2:1.
Отримавши такого ляпаса, “гірники” трохи занервували і почали допускати елементарні помилки при передачах. Луческу замінив Гречишкіна на Ілсіньо й тим самим опустив в опорну зону Алекса Тейшейру. Та не встиг свіжий гравець як слід увійти в гру, як “Карпати” забили третій м’яч. Забили з нічого. Бартуловіч бив штрафний метрів з 35-ти, майже від бокової лінії. Звісно, Младен гарно підкрутив м’яч, а Страшкевич і Федорчук дезорієнтували воротаря, бажаючи замкнути передачу. Проте Каніболоцького це не виправдовує. Він мав забирати м’яч, який летів у дальній кут, але не зробив цього – 3:1.
Вперше з того часу, як “Карпати” минулої осені перемогли в кубковому матчі “Металіст”, над Львовом запанували справжні емоції. Запалилися трибуни, запалилися гравці обох команд. Севидов випустив замість Гладкого Сергія Зеньова і тим самим продемонстрував намір прискорити контратаки. Після кількох порушень з боку господарів вся Україна мала змогу дізнатися, що Луческу трохи лукавить, що він не знає російської. З лави запасних буквально перед мікрофоном пролунало міцне слівце, що спершу подумалося, що то хвилюється хтось з львівських тренерів. Та ні – це Містер. Майже відразу тренер “Шахтаря” випустив замість Дуґласа Едуардо, а Севидов у свою чергу зняв Страшкевича і випустив Армана Кен Еллу.
Наступ гостей був надзвичайно потужним, однак в діях гостей переважали емоції. Вони збилися на навалу і часто були прогнозованими для суперників. Втім, на 72-й хвилині “Шахтар” таки скоротив рахунок. Після передачі зліва Пластун випередив Тайсона, але м’яч від ноги Ігоря відлетів до Ісмаїлі. Бразилець відразу пробив у стилі Роберто Карлоса. М’яч полетів у ближній кут, а Ільющенков врятувати команду не зміг – 3:2.
Якщо й юний карпатівський воротар відчував провину за пропущені м’ячі, то він повністю виправився, витягши надзвичайно важкий м’яч з верхнього кута після потужного удару Фреда. Бразилець якраз вийшов на поле замість Тайсона і додав грі “Шахтаря” певної чіткості і додаткової агресії. Втім, в цілому окрім цього дальнього удару і ще одного виходу Фреда після передачі від Тайсона і неточного удару в дальній кут “Шахтар” особливих моментів не мав. Банальна навала, яка була б зрозуміла, якби на місці “гірників” опинилися “Карпати”. Однак для “Шахтаря” такі дії виглядали ледь не жестом безсилля.
Між тим, арбітр компенсував шість хвилин, що поясняються замінами, тривалою паузою під час епізоду з пенальті та ще рядом зупинок в другому таймі. Щоправда, “Шахтар”, вдавшись до примітивних дій, ледь не зрівняв. Окрім невтрапляння Фреда був також дальній постріл Ракицького метрів з 30-ти, після якого м’яч пролетів поруч зі стійкою, а також удар Ярослава вже з близької відстані, та знову відмінно зіграв Ільющенков, котрий ногами відбив м’яч. Все. “Карпати” встояли і здобули перемогу, а Севидов, здобувши цю перемогу, тепер вніс своє ім’я до історії львівського клубу не лише формально, а й завдяки яскравій перемозі. А що то була справді тренерська перемога, можна було судити найперше з огляду на перших 60-ти хвилин гри, впродовж яких “Карпати” цілеспрямовано гнули свою лінію, а потім проявили той характер, про який львів’яни вже почали забувати.
Українська Прем’єр-ліга. Дев’ятий тур
13 вересня. Львів. Стадіон “Україна”. 15 000 глядачів
“Карпати” (Львів) – “Шахтар” (Донецьк) 3:2
Голи: Гладкий 8, Бартуловіч 51 (пен.), Бартуловіч 62 – Коста 23, Ісмаїлі 72
“Карпати”: Ільющенков – Пашаєв, Пластун, Балажіц, Костевич – Федорчук, Голодюк – Васін, Страшкевич (Елла 65), Бартуловіч (Мартинюк, 86) – Гладкий (Зеньов 63)
“Шахтар”: Каніболоцький – Кобін, Кучер, Ракицький, Ісмаїлі – Степаненко, Гречишкін (Ілсіньо 57) – Коста (Едуардо 66), Тейшейра, Тайсон (Фред 73) – Адріано
Попередження: Балажіц 55, Федорчук 57, Голодюк 90+4, Ільющенков 90+5 – Кучер 38, Тайсон 44, Каніболоцький 50, Едуардо 68
Головний арбітр: Олександр Дердо (Одеська область)
