Як 15 – річний білоруський футболіст стажувався в Англії
Швидше за все , вам мало про що говорить ім’я Ілля Трачінскій . Не біда . Що можна сказати точно , Ілля більше вас знає про те , як побудоване навчання у школах « Саутгемптона » і «Вест Хема” яким був у 15 років Гарет Бейл і як поводиться за кермом Алан Пардью .
– Напевно , на стажування в англійські клуби не за просто так беруть.
– У мене в Лондоні живе дядько . Ну , не зовсім мій дядько , просто друг батька. Він займався футбольними справами , допомагав гравцям з Прибалтики та Польщі організовувати перегляди в Англії. Він знав , що я тоді виступав за юнацьку збірну. Восени 2004 – го виникла можливість поїхати . Тиждень тренувався в ” Сотоні ” тиждень у “Вест Хемі” . « Молотбійці » в той рік якраз виходили в прем’єр – лігу .
– Давай відразу: був шанс залишитися ?
– Можна вважати , це був тренінг – кемп . Будь я другим Мессі , може , залишився б . Але там важко , якщо ти з Білорусі , країни не з Євросоюзу. І тим більше неповнолітній (мені було 15 ) . Треба , щоб батьки переїжджали туди , багато проблем. По суті , так , можливість на людей подивитися і себе показати.
– І ти цю можливість використав.
– Так. Спочатку про « Саутгемптон ». Хто не місцевий , жили в одному великому котеджі . Тобто якась літня сім’я укладає з клубом договір , селять у себе хлопців і за це нічого не просять. Їм щодня привозять продукти і потрібні речі , щоб у будинку було все необхідне. І людям веселіше , і хлопчикам добре . У кожного своя кімната або по двоє – троє в одній . Ні, я не з Бейлом жив . З двома фінами , теж приїхали на перегляд . Є кімната відпочинку , в холодильник можеш в будь-який момент залізти і їж все , що хочеш ! Загалом, все як у родині. А вранці заїжджає автобус і забирає на треньку . І так, зазвичай у вівторок і четвер тренувань немає , бо всі йдуть до школи і вчаться з 8 ранку до 8 вечора. Іноді ще який-небудь день займають .
Зобов’язаний розповісти про перший ранок і знамениті розіграші. Сніданок . Всі сидять і їдять . Я , значить , беру собі макарони якісь і великий стейк . Ставлю на стіл тарілку і йду за соком з пластівцями . Приходжу , а у мене макарони одні , без стейка ! Я відразу не зрозумів нічого , оскільки не очікував такого. Дивлюся на кожного , а ніхто й виду не подає. Сидять , в тарілку уткнувшись . Потім придивився : один читає газету , а через газети видно мій стейк . Кажу: це мій ! Всі почали сміятися і аплодувати. А він такий : ні, не твій , йди собі візьми. Я сторопів , але він швидко здався і заусміхався .
– А як до тебе зверталися ? Кличка якась приклеїлася ?
– Клички не було. Але « Ілля » вони не могли вимовити , важко з м’яким знаком . Тому називали або Іліан або Іліаш .
– Хтось із пацанів , що жили з тобою , заграв на високому рівні?
– Були хлопці різного віку , хтось вже виступав за резервістів. Не можу точно сказати по всіх . Пам’ятаю , з нами займався талановитий чорношкірий хлопчина , його все Тотті називали. Виявилося , це ім’я. Думаю , він з місцевих був , тому що тільки на тренуваннях його бачив. Цікаво дізнатися , як далі у нього склалося. Упевнений тільки в двох прізвищах – Уолкотт і Бейл .
– Схоже , починається найцікавіше.
– Уолкотт якось раз з нами , молодими , тренувався . Вже тоді , у 15-16 років , він притягувався за першу команду. Мені говорили , що ось воно , майбутнє англійського футболу . А про Бейла почув тільки через пару років.
– Спробував наздогнати Тео ?
– Ха -ха , ми грали в теніс -бол і робили довгі передачі . Скажу тобі , передача у нього була ну якось не дуже)
– Він не зірка ?
– Ми з ним тільки на одному тренуванні перетиналися. І те в манежі критому , було розвантажувальне заняття. У побуті його не бачив. А ось Бейл в житті дуже приємний хлопець ! Відкритий . Розповідав , що тренується в Сотоні , але живе в Уельсі і на вихідні їздить додому. Мовляв , там недалеко , кілометрів 150-200. Він ще так говорив дивно , акцент валлійський , я часто не міг його зрозуміти. І швидко дуже . Перепитував по сто разів , доводилося мало не по складах повторювати . А здружилися ми з ним після однієї агітаційної поїздки.
– У сенсі ?
– Дивись , Саутгемптон – місто не сильно велике . Але він дуже розтягнутий, розкиданий . Там одні приватні будинки. В околицях , припустимо, на відстані 30 км багато дрібних містечок або навіть сіл. У кожному є початкова школа. Клуб влаштовує свого роду піар- акції. З академії приїжджають хлопці постарше , проводять урок фізкультури у малих . У той день всі старші були десь зайняті , от ми з Гаретом , двоє наймолодших , і відмазували цілий день за всіх. Набивали , показували фінти і так далі. Подарували сітку м’ячів , форму. Коротше , зазивали , як могли.
– Де-небудь ще позначалося , що ви самі молодші ?
– Якщо тільки на полі. Ми зіграли один матч – 2:2 з « Іпсвічем ». Я центральним півзахисником , Гарет , як і до недавнього часу , лівим захисником . З тієї гри запам’ятався випадок , який підтверджує, що у них футбол у венах . На фланзі нічийний м’яч. Бігли до нього Бейл і хлопчина з « Іпсвіча ». Як вкотилися один в одного ! Я думав , після такого зіткнення хтось та не підніметься. Але вони швидко схопилися, потиснули один одному руки , і далі пішла гра. Це дуже вразило ! І ще наш капітан розбив голову до крові , але він за бровкою квапив доктора , щоб той швидше зробив йому перев’язку , швидше вийти на поле.
– Чим нинішній Бейл схожий на тодішнього ?
– Він і в 15 років був дуже міцним . Швидкість пристойна. Але не така , як зараз , зовсім не така. Здивувало інше : надто хороша техніка для захисника . Тоді в школі між уроками різні один одному фішки показували. Я зробив фінт , «Навколо світу» називається. Ну , знаєш : набиваєш , а потім раз , навколо м’яча у повітрі проводиш . Він подивився і попросив ще раз показати .
– Ти навчив трюку Гарета Бейла ? :)
– Ха -ха , не-е -е . Він його раніше бачив. Але я повільно , по етапах повторив – і Бейл його відразу видав ! Я – то цьому фінту тиждень вчився, мене сильно вразило.
– Як , на твій погляд , він став тим , хто є?
– Мені здається , все просто. Володіючи талантом , Бейл був зацікавлений у зростанні. На його прикладі можна порівняти нашу систему підготовки молодих і англійську . У нас хочуть , щоб заграла вся команда , в дитячих школах головне результат . Там академії працюють так: якщо один хлопець з групи одноліток вийде на високий рівень в основному складі , це величезний успіх! Коли я вже в ” Вест Хемі » був , на передматчеве установці один дивак рубався на геймбой ! Я потім запитав , хіба це нормально ? Мені сказали , що нікого під палиці не підганяє , хто хоче чогось досягти , у того вийде, за всіх не чіпляються .
– Ти порушив тему “Вест Хема” . Давай перейдемо до неї.
– Так , після тижня в ” Сотоні ” на останньому занятті тренера побажали удачі , сказали , щоб ріс далі .
– І ти відразу махнув до Лондона.
– Ага , підкорювати столицю . Було 2 дні відпочинку , і ми з батьком (він весь час жив там , у одного, тільки разок на гру мою приїхав ) і його товаришем походили по місту , побачили пам’ятки. А ще ми бігали по полю. Звичайному полю , як у нас у дворі. Ось тільки там їх відразу три , пострижені , з розміткою і сіткою на воротах. Приходь – забивай кулю ! Теж про щось говорить . І так, грали в теніс -бол з Олегом Лужним , тато з ним добре спілкувався. Я пару разів переміг навіть , хоча він був сильний :)
Через ці самі 2 дні почав тренуватися з «Вест Хемом ». Знову хлопці постарше , я один з наймолодших. Як звичайно , почалися розпитування : звідки ти , де ця загадкова країна? Хтось видав ” Білорусь ? А- а-а , це близько Австралії! ». Знову жив з двома фінами . Один , воротар , був молодший на рік. Але зростом метр дев’яносто п’ять !
– Тобі виразно везе на фінів .
– На другого я , до речі , гольову віддав ) Грали в гостях проти якоїсь дорослої команди з 3-го або 4 – го дивізіону . Нам набили мішечок , звичайно. Начебто 1:4. Маленький затишний стадик , на тисячі 2-3 . Передмістя Лондона . Навіть бабусі й дідусі не сиділи мовчки , атмосфера супер! Біля стадіону бар , в якому після матчу всі збираються , футболісти теж. П’ють чай , хто міцніше , спілкуються. Клас ! Але ще класніша подія, що відбулася серед тижня .
– Заінтригував , терміново розповідай .
– Нам сказали , що ввечері гра головної команди і ми поїдемо на « Аптон Парк». Повіз нас туди на своїй машині … Алан Пардью ! Їхав , задавав питання ,жартував. Тогда тільки ми втрьох на перегляді були , так що всі помістилися. Припаркувалися години за 3 до початку , він передав нас своєму помічникові. Той розповів , що « Аптон Парк » розташований на Грін Стріт . Коли вийшов фільм « Хулігани Зеленої вулиці” я показував пацанам і говорив : «Я був там , я був на Грін Стріт» ! .
Билися зі « Стоком ” нашого Штанюка вже не було. Зате у « молотків » на лавці Тедді Шерінгем ! Вразило , що , як запевняли , Шерінгем грав мало не за безкоштовно . Він , вихованець академії , з поваги погодився допомогти команді. А на полі Рео – Кокер , Етерінгтон і здоровенний Боббі Замора . Ребров на їх фоні виглядав хлопчиком зі школи. Ми сиділи прямо за спиною у запасних , міг помацати по потилиці Тедді , ха -ха . І , прикинь , виходить він на заміну і забиває п’ятою ! Розіграш кутового , простріл і п’ятою ! Овації , всі справи. Атмосфера “потрясна”…
– Ще б . А на цей раз де жив ?
– На базі , це окрема розмова. Багато полів , про якість годі й говорити. У їдальні висять величезні стенди з футбольними цитатами . Одна з них – Еріка Кантона . Навіть сер Алекс є, так що у “Вест Хемі» часточка ” МЮ”. Шкода , не пам’ятаю , що було написано. Щось про старання, здається . Ну , і сто видів їжі . М’ясо будь-яке , фрукти. Свіжа полуниця в жовтні потрібна? Будь ласка . А диньки ?
Набрав я піднос , йду . Тут мене Ребров випадково зачіпає , починає вибачатися англійською . А я такий ” Та нормально все». Він : “Ого , ти звідки ?». Відповідаю ” З” Динамо” тільки мінського ” . Більше не спілкувалися , але було приємно.
Як і все, що пов’язано з тими двома тижнями. От би потрапити на матч « Саутгемптона » з « Вест Хемом » !
