Перш ніж стати володарями Суперкубку УЄФА, київським динамівцям у вересні 1975-го належало стартувати у черговому розіграші Кубка чемпіонів. Жереб на стартовому етапі турніру обрав у суперники біло-синім грецький «Олімпіакос».
20-разовий переможець першостей і 16-разовий володар Кубка Греції по праву вважався на батьківщині найпопулярнішим і найуспішнішим клубом. Три чемпіонські титули були здобуті останніми роками під керівництвом Лакіса Петропулоса, якому вдалося підібрати чудовий склад виконавців.
І для того, щоб ближче познайомитися з грою киян, тренер греків англічанин Вік Бекінгем вирушив до Мюнхена на перший матч Суперкубку між підопічні Валерія Лобановського та «Баварією», в якому, нагадаємо, наші земляки здобули перемогу (1:0).
“Шансів у нас дуже мало”, – визнав Бекінгем після повернення в Пірей. Але при цьому обмовився, що має задум, за допомогою якого він спробує стримати наступальну міць біло-синіх.
У першому матчі в Салоніках(клубна арена в Піреях відбувала дискваліфікацію) Віктор Колотов протягом 3-ох хвилин(з 27 по 30) двічі відзначився у воротах господарів, але греки через 5 хвилин один гол відквитали. А в середині другого тайму зуміли зрівняти рахунок. 2:2 матч так і завершився.
Окрилений таким камбеком, на матч-відповідь Олімпіакос їхав уже за перемогою. І у Києві знову зуміли дати справжній бій. Загалом гра видалась досить рівною, а перемогу і путівку у наступний раунд Динамо здобуло завдяки єдиному голу Онищенка на 66 хвилині гри.
До домашнього поєдинку 1/8 фіналу з ісландським «Акранесом» із однойменного містечка з населенням у шість із невеликим тисяч жителів кияни підходили в ранзі володарів Суперкубку. На думку оглядачів, досі такого слабкого суперника в єврокубках біло-сині не мали. Дубль Леоніда Буряка і гол Володимира Онищенка подарували впевнену перемогу у Києві. Не було особливих проблем і на полі суперника -2:0
1975-й рік київські динамівці закінчили у ранзі семиразових чемпіонів СРСР. Першим серйозним випробуванням у новому році став чвертьфінал Кубка чемпіонів, у якому суперники динамівцям жереб обрав «Сент-Етьєн» – найсильніший клуб Франції останніх років. В активі зелених значилося вісім титулів переможців національної першості та п’ять перемог у розіграшах Кубка.
В українській столиці наприкінці лютого лютували морози, і гру із луарцями завчасно було вирішено провести у Сімферополі. А як би хотілося організаторам вручити Блохіну «Золотий м’яч» на очах рідної публіки…
У Криму на той час начебто б встановилася хороша погода, світило сонечко, і за добу до поєдинку обидві команди встигли потренуватися на добротному газоні місцевого стадіону «Локомотив». Але в день матчу небо заволокло важкими хмарами, пішов густий снігопад, і поле за якихось півгодини сховалося товстим білим килимом. Зусиллями працівників стадіону та «добровольців» газон був очищений, про рясний сніговий буран говорили лише кучугури за воротами та на бігових доріжках.
Незважаючи на важке поле кияни дуже бадьоро розпочали гру і на 21 хвилині Коньков відкрив рахунок у матчі. Однак динамівці оборотів теж не зменшували і другий тайм розпочали ще активніше та на 53-й хвилині були винагороджені голом від Блохіна. Грати залишалося чимало, динамівці продовжували тиснути, але більше голів у цьому матчі 30 000 глядачів не побачили.
Не можна сказати, що у матчі-відповіді на «Жоффруа Гішар» перевага французів була тотальною. Так, вони атакували великими силами, наполегливо та різноманітно, пресингували, але до 65-ї хвилини рахунок залишався 0:0. Кияни зробили ставку на оборону та застосували виїзну модель. І ось гол Єрве Ревеллі вивів господарів вперед. Пропущений гол не найкраще вплинув на киян. І вже через кілька хвилин 2-0 і гра перейшла у екстра тайм.
Натхненні таким успіхом господарі на 107 хвилині забили третій гол і пройшли у наступний раунд.
У півфіналі «Сент-Етьєн» здолав голландський ПСВ. А у вирішальному поєдинку турніру у Глазго поступився «Баварії» (0:1). Це досягнення стало для луарців найвищим в історії їхніх виступів на міжнародній арені. А для Баварії цей трофейстав став вже третім поспіль у головному європейському турнірі.
1/16 фіналу (17 вересня та 1 жовтня 1975 р.)
«ОЛІМПІАКОС» (Пірей, Греція) – «ДИНАМО» – 2:2 (Критикопулос, Айдініу – Колотов-2).
“ДИНАМО” – “ОЛІМПІАКОС” – 1:0 (Оніщенко).
1/8 финала (22 октября и 5 ноября 1975 г.)
«ДИНАМО» – «АКРАНЕС» (Исландия) – 3:0 (Буряк-2, Онищенко).
«АКРАНЕС» (Исландия) – «ДИНАМО» (Киев) 0:2 (Онищенко, Гуннлагссон, автогол).
1/4 фіналу (3 та 17 березня 1976 р.)
«ДИНАМО» – «СЕНТ-ЕТЬЄН» (Франція) – 2:0 (Коньков, Блохін).
“СЕНТ-ЕТЬЄН” – “ДИНАМО” – 3:0 (Е.Ревеллі, Лярке, Рошто).
У Кубку Володарів Кубків від СРСР змагався Єреванський Арарат. Вірмени у 1/16 фіналу знищили кіпрський Анортосіс(9:0 і 1:1), але у наступному раунді поступилися Вест Хєму(1:1 і 1:3)
У Кубку УЕФА грали московські Спартак і Торпедо та одеський Чорноморець. Дебют одеситів в єврокубках видався не поганим, хоча Спочатку шанси моряків у поєдинку з римським “Лаціо” оцінювалися невисоко. У першому матчі в Одесі 50 тисяч глядачів стали свідками блискучої перемоги над одним із лідерів чемпіонату Італії. “Лаціо” ще добре відбувся, пропустивши у свої ворота лише один м’яч.
Але, нажаль, у матчі відповіді, “лаціале” просто знищили Чорноморець 3-0.
Московські клуби зіграли дещо успішніше і пройшли ще 2 раунди а потім синхронно програли у 1/8 фіналу.
