<
>

Реклама

Історія SHEPETIVKA

Зниклі футбольні клуби України. ФК «Темп» (Шепетівка)

Spy-Football.com

20/12/2021 , 11:03

temp_shepetivkaКожен з нас швидше за все чув, що у президента «Інгульця» Олександра Поворознюка є мрія, щоб в Петрово приїхав «Реал» Мадрид. Але чи пам’ятає зараз хтось, що на початку 90-х вже був футбольний клуб, чий президент хотів привезти європейського гранда в українську провінцію? Звали того президента Джумбер Григорович Нішніанідзе. У нього була мрія, щоб в Шепетівку приїхала «Барселона». Джумбер Григорович народився в 1948 році в Грузії. Якийсь час жив у Воркуті, одружився з українкою і переїхав в Шепетівку. Саме завдяки йому маловідомий районний центр в Хмельницькій області став відомий всій футбольній Україні.

Сумна історія, яка починалася як сюжет фільму. Багатий дядечко пропонує тренеру з провінційного містечка створити команду, яка гратиме нарівні з грандами. Але про все по порядку.

В кінці 80-х, на одне з тренувань в Шепетівці, до тренера Віктора Кушко підійшов брат Джумбера, Шота. Він запитав у тренера, чи зможе той зібрати команду? Відповідь була позитивною і вже на наступній зустрічі з Джумбер Григоровичем, обговорювалися деталі. У Нішніанідзе був в той час будівельний кооператив під назвою «Темп». Було прийнято рішення назвати так і футбольний клуб. Клуб сформували досить швидко. 5 березня 1990 року вважається днем ​​народження Шепетівського «Темпа». Вже 10 березня відбувся перший матч. «Темп» зустрічався зі збірною Шепетівки і здобув перемогу з рахунком 2:0.

У 1990 році шепетівці заявилися на чемпіонат УРСР серед колективів фізичної культури. Головним тренером був призначений Іштван Секеч. Команди були поділені на 6 зон. «Темп» потрапив до 2-ї зони. Вона складалася з 16 команд. Шепетівці досить впевнено зайняли 1-е місце, програвши лише двічі за сезон. Фінал проходив у груповому форматі. Зустрічалися переможці кожної з 6 зон. Це були «Автомобіліст» з Сум, Очаківський «Маяк», Комунарська (алчевська) «Сталь», «Стахановець» зі Стаханова і «Карпати» з Кам’янки-Бузької. Переможцем став «Автомобіліст». «Темп» зайняв лише 4-е місце з 2 перемогами, 1 нічиєю і 2 поразками.

Наступний сезон, під керівництвом того ж тренера, «Темп» провів уже в другій нижчій лізі СРСР. Шепетівці зайняли 9-е місце з 26 команд. Паралельно «Темп» приймав участь в кубку УРСР. Команда вступила в боротьбу з 1/8. Суперником був добре знайомий «Автомобіліст». За підсумками 2-х зустрічей футболісти з Хмельницької області виявилися сильнішими 2: 1 (0:1; 2:0). В 1/4 суперником «Темпа» стало Ужгородське «Закарпаття». Шепетівці і в цьому протистоянні виявилися сильнішими, 4:2 і 0:1. У півфіналі «Темп» чекав Охтирський «Нафтовик». Пройшли і цього суперника (1:2; 3:1) і пробилися до фіналу. У фіналі на них чекала зустріч з Рівненським «Вересом». Перший матч пройшов 24 листопада 1991 року в Рівному на стадіоні «Авангард». Господарі відкрили рахунок на 22-й хвилині. Однак зусиллями Довгальца (31 хвилина) і Бондаренко (81 хвилина), «Темп» здобув вольову перемогу 2:1. Матч-відповідь проходив в 28 листопада в Хмельницькому. Гра закінчилася з рахунком 1:1 (Бондаренко 57 – Манькута 29) і «Темп» завоював свій перший трофей – кубок УРСР. Правда УРСР тоді вже не існувало. Кубок шепетівцям вручав перший президент ФФУ, Віктор Банников. Деякі вважають першим володарем кубка України не «Чорноморець», а «Темп». Але то таке, як то кажуть. Саме завдяки перемозі в кубку, наступний сезон «Темп» почав у Вищій лізі першого чемпіонату незалежної України.

1992 рік. 1-й чемпіонат. 20 команд розбиті на 2 групи. «Темп» потрапив до групи А. 6 березня 1992 року шепетівці провели свій 1-й в історії матч у Вищій лізі. Суперником був «ЕВІС» з Миколаєва. «Темп» програв на виїзді 0:1. Команда грала дуже слабо. 1-а перемога була здобута тільки в 4-му турі. Зате яка перемога! З рахунком 1:0 був обіграний майбутній чемпіон країни «Таврія». Перемогу на 89-й хвилині приніс Довгалець. За весь сезон було здобуто лише 2 перемоги. У підсумку, 10-е місце і виліт в Пуршу лігу. У розіграші кубка України 1992 року, «Темп» вилетів вже на першому етапі, поступившись в Кременчуці «Кременю» 1:2.

У серпні 1992 року команду покинув головний тренер Іштван Секеч. Він очолив ФК «Приборист» з Мукачева. Близько місяця, команду очолював Зая Авдиш. Практично всю тренерську кар’єру він провів в житомирському «Поліссі». У вересні команду очолив Юрій Войнов. Під час кар’єри гравця, він провів 5 років в «Зеніті» і 8 років в київському «Динамо» (176 матчів 22 м’ячі). Але і він тренував команду не довго, з вересня по грудень 1992 року. У січні 1993 року команду очолив ще один колишній гравець київського «Динамо» – Сергій Доценко. Незважаючи на часту зміну тренерів, «Темп» зайняв 2-е місце і повернувся до вищої ліги. Зазначимо, що нападник шепетівців Ігор Коляда став одним з 2-х кращим бомбардиров 1-ї ліги. Нарівні з Романом Григорчуком (тим самим, який з 2010 по 2014 тренував «Чорноморець») вони забили по 26 м’ячів.

З огляду на досвід провального виступу у Вищій лізі, президент «Темпа» намагався зробити все для того щоб створити конкурентоспроможну команду. В команду був запрошений новий тренер – Леонід Ткаченко, який до цього тренував харківський «Металіст» і в 1992 році виконував обов’язки головного тренера збірної України. Леонід Іванович привів у команду 14 гравців хорошого рівня. Це був сезон 1993/1994 – найуспішніший чемпіонат в історії «Темпа». Тепер поїздка в Шепетівку не була легкою прогулянкою для суперників. На поле стадіону «Локомотив» були повалені «Шахтар» (3: 1), «Дніпро» (3: 2), «Металіст» (3: 1), нічия з «Чорноморцем» 1: 1 і мінімальна поразка від «Динамо» . У Києві, «динамівці» так і не змогли розпечатати ворота шепетівців, 0: 0. У тому сезоні за «Темп» грали збірники: Георгій Чихрадзе (Грузія), Сергій Скаченко (Україна) і Арсен Аваков (Таджикистан). Також в заявці на сезон було 6 грузин, що не дивно.

Багато хто чекав, що команда буде прогресувати. Президент не шкодував грошей на команду. Бюджет клубу становив близько 500 000 $ в рік, що було хорошим показником для тих часів. Після виходу до вищої ліги, за словами Шоти Нішніанідзе, Джумбер Григорович привіз з Німеччини 18 автомобілів для футболістів. Правда троє гравців відмовилися від подарунка. Це були білоруси Кондратьєв і Гамоні, а також Олег Колесов. У 1994 році було подаровано 6 нових дев’яток, і гравці були забезпечені квартирами. Як згадувалося вище, у Джумбера була мрія вивести «Темп» в єврокубки і зіграти в Шепетівці з «Барселоною». Для цього навіть збиралися провести реконструкцію стадіону «Локомотив» під єврокубки. Цей стадіон був побудований в 1955 році. Він вміщував 8000 осіб і, як кажуть практично завжди був заповнений.

Однак, щось пішло не так. У сезоні 1994/1995 команда боролася за виживання. Після 1-го кола команду покинув головний тренер Ткаченко. За ним почали йти і футболісти. В команду стали приїжджати ще більше грузин. Ходять чутки, що був матч, коли в стартовому складі вийшло 10 грузин і 1 українець – Ігор Тимощук. З листопада 1994 по квітень 1995 року команду очолював російський тренер Станіслав Берников. У квітні команду очолив віце-чемпіон Европи 1972 року Реваз Дзодзуашвілі. Але це все команду не врятувало. «Темпу» не вистачило 1 очка, щоб залишитися у Вищій лізі. Шепетівці непогано виступили в кубку України того сезону. Почавши свій шлях з 1/16, «Темп» спочатку вибив «Керамік» (Баранівка) 2:0 і 0:1, потім «Верес» (0:1; 2:0), а в чвертьфіналі двічі поступилися «Дніпру» 0:2 і 0:1.

Перед тим як перейти до сумної частини, вже за традицією згадаємо 3-х кращих бомбардирів і 3-х футболістів, які провели найбільшу кількість матчів. Кращий бомбардир в історії «Темпа» – Ігор Коляда. На його рахунку 26 м’ячів в 46 матчах. 2-е місце у грузинського півзахисника Таріела Капанадзе. Він забив 17 м’ячів в 61 матчі. 3-е місце у Сергія Скаченко, 13 м’ячів в 28 матчах. Найбільша кількість матчів за «Темп» провів Ігор Тимощук (153 матчі і 4 м’ячі). За ним йде захисник Юрій Романов (140 матчів). Замикає трійку Олег Заруцький (91 матч, 13 м’ячів). Хочеться також згадати Георгія Кондратьєва (3 матчі, 1 м’яч), Автанділа Капанадзе (55 матчів, 3 м’ячі), Арсена Авакова (48 матчів, 7 м’ячів), Олега Колесова (47 матчів) і ін.

Тепер про сумне. Після закінчення сезону 94/95 Дзодзуашвілі покинув команду. Джумбер вже не міг фінансувати клуб. Команда перестала існувати в колишньому вигляді. Клуб змінив назву на «Темп-АДВІС», змінив спонсора і переїхав до Хмельницького. У Шепетівці залишився фарм-клуб «Темп-АДВІС 2». Після 1-го кола і ці спонсори зазнали краху. Команда знову змінила назву і переїхала. Тепер вона стала називатися «Ратуша» і представляла Кам’янець-Подільський. Але якщо чесно, язик не повертається назвати ці команди наступниками «Темпа». Як на мене, «Темп» помер після відходу Джумбера Нішніанідзе і з переїздом до Хмельницького.

Довгий час про Нішніанідзе не було новин. Говорили, що він то в Чернівцях, то в Києві. Його брат, Шота розповідав про те, як розорився Джумбер. Він відправив до Грузії 2 пароплава. По дорозі судна перехопили бандити і відібрали весь товар. Сума збитку склала близько 1 000 000 $. Це була божевільна втрата для того часу. Нішніанідзе вже не зміг встати на ноги. Довгі роки про нього не було нічого чутно. Відомо лише, що він жив в Сімферополі. Що залишився без грошей і тяжкохворий Джумбер Нішніанідзе помер 26 березня 2013. Його тіло перевезли з Сімферополя в Шепетівку. Він був відспіваний на стадіоні «Локомотив». Там в Шепетівці він і похований.

Напевно у жителів Шепетівки десь в глибині душі є надія на те, що їх клуб відродиться. Можливо, коли-небудь, так і станеться.

Автор ua.tribuna.com

Реклама