На початку ХХ ст. у Львові організовуються перші на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії, українські спортивні товариства.

Передумови виникнення

Так, невдовзі у Львові українське юнацтво, яке навчалося у польських гімназіях об’єдналося в український спортовий кружок «Дніпро». Українські спортові осередки (кружки, а згодом клуби) з’явилися при українських гімназіях у низці інших міст і містечок краю: «Сянова Чайка» – в Перемишлі; «Поділля» – в Тернополі; «Січ» – у Стрию. Однак участь у таких кружках брала лише певна частина гімназистів, і то лише в роки свого навчання.

На початку існування діяльність клубу була обмежена тільки організацією показових матчів і зустрічей.

Згідно спогадів Степана Шаха, проф. Іван Боберський у 1908 році організував серед учнів Академічної Гімназії «Спортовий Кружок гри ніжної пилки», який самі гімназисти називали «футбалевий клюб».

Вчорашні гімназисти, спортовці УСК та «Дніпра», ставши студентами Львівського університету чи політехніки, здебільшого таку можливість втрачали. Тому постала потреба створення громадського спортивного товариства, яке б акумулювало і задовольняло потреби українського молодіжного середовища, передусім студентської молоді.

Намагаючись допомогти у вирішенні цієї проблеми випускникам Академічної гімназії, професор Іван Боберський порадив їм створити окреме спортивне товариство для українських студентів вищих шкіл Львова. Стараннями Івана Боберського (після численних обговорень і консультацій) та його учнів 22 вересня 1911 р. у залі товариства «Сокіл-Батько» відбулися збори студентської молоді, на яких було ухвалено рішення заснувати спортивне товариство. За назву було обране особливе для кожного українця слово – «Україна».

Перші матчі

15 жовтня 1911 року, через три тижні після першого установчого зібрання, «Україна» провела перший поєдинок. На стадіоні «Сокола-Батька» команда новоствореного товариства поступилася УСК з рахунком 1:2. Того ж року колектив провів ще 2 матчі — перемога 5:2 над «Чеським тімом», і поразка 0:5 від другої команди «Чарних».

Відновили змагання футболісти “України” лише в травні 1912 року матчем проти того ж “УСК”. Пояснюється це тим, що футбол тоді не був надто популярним видом спорту серед глядачів, значить і не було потреби проводити футбольні матчі раніше за складних погодніх умов. Та й самі футбольні матчі проводились нечасто. Бувало, згадують дослідники галицького футболу, “Україна” була змушена переносити час і місце змагань на прохання різних товариств, що влаштовували розмаїті заходи (фестини, зібрання, тощо) та просили “не робити конкуренції”. Та все ж, справа “України просувалась і команда виходила на чільне місце серед українських футбольних команд.

З відомих нам на сьогодні трьох матчів “України”, які команда провела в 1913-му році, окремо вирізняються дві нічиї з “Гасмонеєю” (2:2), а також поразка від львівської “Поґоні” (1:3), яка тоді, зауважте, стала бронзовим призером чемпіонату Галичини. У тому ж році “Україна” вступила до австрійського союзу копаного м’яча. На той момент футбольна федерація Галичини налічувала чотири команди вищого класу (“Поґонь”, “Чарні”, “Вісла” і “Краковія”) і двадцять команд класу “Б”. Саме 1913-го року відбувся перший чемпіонат Галичини, в якому краківські клуби випередили львів’ян, а переможцем стала “Краковія”…

28 червня 1914 у Львові почався Шевченковий здвиг, що зібрав сотні змагунів зі всієї Галичини та Буковини. До програми здвигу входили й футбольні змагання. «Україна» перемогла «Поділля» (Тернопіль) — 4:1 і «Сянову Чайку» (Перемишль) — 4:0, але фінал з львівським УСК не відбувся, оскільки в другій половині дня після звістки про вбивство Франца Фердинанда, намісника престолу Австро-Угорської імперії, всі змагання припинено. Чимало гравців спортового товариства опинилося на фронті.

Міжвоєнний період

Після Першої світової війни спортове товариство «Україна» відновило діяльність аж 1921 року, спочатку діяли тільки секції футболу та легкої атлетики. 1922 року команда провела товариські матчі, зокрема проти «Поділля» (Тернопіль) — 2:0 і 1:1, «Ютшенки» (Львів) — 4:3 і «Скали» (Стрий) — 4:3.

Лише у 1928 після організації Польським футбольним союзом «окружної ліги Львів», став членом ПЗПН і розпочав у ній змагання.

Клуб 12 сезонів (1928–1940) виступав у польській окружній лізі Львів — Класа A: розіграв 182 матчі, здобув 199 очок, різниця м’ячів 433—351.[6]

У 1937, 1938 i 1939 року команда здобувала віце-чемпіонство окружної ліги.

Свій останній матч до початку Другої світової війни команда розіграла 28 серпня 1939 року, перемігши 4:0 РКС (Львів). У вересні 1939 року західну Україну зайняли радянські війська й комуністи ліквідували всі товариства, у тому числі і спортивні. У радянських в’язницях і таборах загинули футболісти «України»: воротар Петро Гнура, Богдан Кузьма і лівий крайній Євстахій Тихоліз. Деяких гравців товариства запрошували провідні клуби СРСР. Так, Олександр Скоцень на початку 1940 року проводив тренувальний збір з «Динамо» (Москва), але в підсумку опинився в «Динамо» (Київ).

У 1942 клуб відновлено, того ж року він став чемпіоном Галичини. Під час німецької окупації 1942—1944 років брав участь у чемпіонаті Галичини. У серпні 1944 року, коли Львів окупували радянські війська, клуб знову розформовано.

Канадський період після 1944

20 листопада 1949 року в Монреалі колишні члени СТУ створили однойменне товариство, чиїм завдання стало сприяння розвиткові різних видів спорту серед української еміграції та діаспори Канади. Це товариство позиціонує себе як окреме від галицької “України” про це свідчить зокрема урочисте відзначення 50-річчя товариства у 1999 році. 1979 року футбольна команда товариства здобула кубок Футбольної федерації Квебеку, а 1999 року клуб пройшов до першої групи ліги “Конкордія”. Нині президентом СТ “Україна” є Сергій Оникіщук.