Дивуючись безпрецедентному рішенню “Шахтаря” заборонити сімом своїм фанатам вхід на стадіон за пісню про президента Росії, можна зробити висновок, що спроби донецького клубу захистити футбол від політики тільки переплітають їх ще тісніше.
Пункт 4.4.9 . правил поведінки на “Донбас Арені ” говорить: “Заборонено скандувати нецензурні та образливі гасла , показувати образливі жести , а також застосовувати погрози та залякувати інших глядачів , учасників матчу” . Боси ” Шахтаря ” могли б поставити тут крапку , і нічого нікому більше не пояснювати . Це приватна власність і громадське місце одночасно. Тут встановлені чіткі правила – дотримуйся їх або йди не дотримуватися в інше місце.
Формально до рішення клубу придертися неможливо. Але проблема не в тому , правильне воно чи ні з формальної точки зору. Питання в іншому . “Шахтар” – не державний інститут і не каральний орган. Він не зобов’язаний виконувати все, чого сам же вимагає . Іншими словами , у клубу є ексклюзивне право виборчого правосуддя. Але “Шахтар” чомусь вирішив ним скористатися саме в цьому випадку. Клуб пояснює , що простих уболівальників , незадоволених вчинком ультрас , занадто багато – вони завалили Сергія Палкіна листами , погрожують не приходити на матчі , якщо над трибунами буде далі стояти мат , більше того , відвідуваність вже серйозно постраждала нібито через поведінку ультрас.
Зрозуміло , лайки тут абсолютно ні при чому. Донбас не назвеш столицею інтелігенції , де червоніють від нецензурщини , на відміну від решти України , співаючої хіт ультрас цілими стадіонами . Тут , як і скрізь , тисячі горлянок розкажуть судді про його справжню сексуальну орієнтацію. А обурюючись слову х … ло , місцеві вболівальники примудряються вживати не менше міцні вирази. Всі чудово розуміють , що і клуб, і авторів листів Сергія Палкіна навряд чи влаштувала б пісня “Путін – нехороша людина ” . “Шахтар” просто вибрав найзручнішу мотивацію , чомусь боячись заявити вголос про мотивації справжні – політичні .
Керівництво ” Шахтаря” зав’язано на політиці більше , ніж будь-яка пісня фанатів. Воно не могло не відреагувати на такий вчинок ультрас. Як не змогло б аналогічно відреагувати , якби на стадіоні раптом прозвучало ” ла- ла- ла- ла- лааа ” тільки з прізвищем , наприклад , Тимошенко замість Путіна. “Шахтар” не вперше маніпулює принципом “футбол поза політикою” на свою користь. Коли ультрас взимку виходили на вулиці Донецька захищати протестувальників від тітушек , клуб обурювався їх позиціонуванню з ім’ям клубу і погрожував ” жорсткими діями” . Коли ж звичайні вболівальники кричали “Беркут” під час хвилини мовчання в пам’ять про загиблих на Майдані , “Шахтар” навпаки умив руки – навіть своє ставлення до цього не озвучив , не кажучи вже про осудження глядачів.
Зараз , коли ситуація в країні набагато важливіше футболу , клуб знову займає не нейтральну , а вигідну позицію . Якби в клубі дійсно хотіли розділити футбол і політику, не грали б в ” труси і хрестик” . “Ми не підтримуємо такі прояви і закликаємо уболівальників відмовитися від них , тому що наш клуб аполітичний , але ми не можемо їх контролювати” , – ніщо не заважало Сергія Палкіна повторювати цю , цілком логічну фразу після кожного подібного випадку , як він повторює однакові поздоровлення з перемогою на своїй сторінці в Facebook.
Те, що сталося на матчі ” Шахтар” – ” Таврія” , взагалі-то, виходить за рамки простого визначення ” політика”. Ультрас співали не про якусь партію чи кандидата в президенти, не вивішували портрет Бандери чи Сталіна , вони висловили те , що їх зараз хвилює найбільше , що діється в 1,5 кілометрі від ” Донбас Арени” і до чого прикута увага всього світу . Якщо завтра Рінат Ахметов різко зменшить зарплати на своїх підприємствах , він обов’язково почує на трибунах пісню і про себе. І це теж буде не політика , а соціальне явище .
Так, такі явища здаються зайвими на стадіонах. Так , в лайках немає нічого хорошого. Але це лише наслідок того , що відбувається за межами арени. Чим гостріше ситуація там , тим імовірніше реакція тут. Найпопулярніший вид спорту завжди буде майданчиком для подібних явищ , їх лакмусовим папірцем – хочемо ми цього чи ні. І так, реакція суспільства рідко буває вишуканою , швидше лаконічною , різкою і навіть грубою.
Соціальні явища не можна заперечувати , просто заборонити або придушити силою. Та й не потрібно . Суспільство саме регулює такі процеси . Щось приживається і стає його особливістю , щось перестає бути актуальним і забувається , а щось відкидається. На ” Донбас Арені” безглуздо забороняти червоно -чорні прапори , в осяжному майбутньому вони все одно не стануть популярними в Донецьку , хоча зовсім не чужі місцевим ультрас. Тут не почути перекличку ” Слава Україні – Героям слава ” у виконанні всього стадіону , хоча фанати кілька разів намагалися її запустити . Зрештою , пісню про Путіна глядачі теж не прийняли – засвистали . І якби не скандальне рішення “Шахтаря” , ніхто б , за великим рахунком , навіть не дізнався, що донецькі ультрас підтримали весняний хіт українських стадіонів.
за матеріалами obozrevatel.com
