Поза грою Spy News

Що буде з "Металістом" без єврокубків?

metal_fanРішення УЄФА – удар для гравців – це очевидно. Особливо для тих легіонерів, які нещодавно прийшли в «Металіст» і розраховували зіграти в єврокубках. У них на руках «смачний» контракт, але все ж, впевнений, бразильцям і аргентинцям ой як не хотілося б втрачати цілий рік. Це погано.

А добре те, що тільки рік, а не більше. Ризикну припустити, що два чи три сезони поза єврокубками означали б чи не розпуск команди: втрату більшості легіонерів, проблеми з мотивацією у залишившихся українців, пошук свіжих сил всередині країни – загалом будівництво нового колективу. Це боляче.

У теперішній же ситуації на вільний від Європи сезон команда може зосередитися на внутрішньому чемпіонаті – тим більше боротися є за що. І робити це без єврокубкового навантаження буде легше. Тут головне – вселити футболістам, що нічого страшного не сталося.

 

Так, хтось із футболістів може сприйняти рішення УЄФА як поштовх до від’їзду. Нинішній склад «Металіста» складався довго, і єдиною значущою втратою за цей час був Тайсон. Ходили чутки про відхід Хав’єра, Соси і Крістальдо, і зараз вони напевно знову поповзуть. Веду до того, що без втрат все одно обійтися буде складно. Інша справа, що ліміт на легіонерів все одно не дозволяє тренеру розраховувати на всіх іноземців відразу.

Настає непростий психологічний момент. Припустимо, двоє гравців хочуть залишити клуб. Одного відпускають, другого – ні, мовляв, повинен же хтось і за нас грати. Тут і настає відповідальний час для керівництва. Потрібно не просто зберегти кістяк команди, а й зберегти мотивацію. Щедрими преміальними або гучними обіцянками – неважливо.

Найзручніша клубу трансферна форма для легіонерів в такому випадку – оренда. Бажано не на батьківщину до Південної Америки, а до Європи. Рідні пенати бразильців і аргентинців зазвичай розслаблюють, аж до бажання залишитися в домашньому теплі і затишку. Думаю, багато європейських клубів (враховуючи стиль гри харківських «гастарбайтерів», перш за все італійські та іспанські) були б не проти на сезон посилитися, припустимо, Марлосом або Бланко. З одного боку, оренди послаблять «Металіст», з іншого – полегшать зарплатну відомість.

Легіонери-старожили (Едмар, Папа, Девіч, Дишленкович) та українці (Краснопьоров, Березовчук, Ксьонз, Пшеничних, Нойок, Шелаєв), швидше за все, залишаться. Трансфер такого ветерана, як Горяїнов, навіть не обговорюється.

 

Не викликає сумнівів у мене і доля тренера Мирона Маркевича, який, я в цьому впевнений, залишиться в команді. Тим більше що гідних Маркевича пропозицій на ринку немає. У збірної є постійний тренер, позиції наставників «Шахтаря» та «Дніпра» теж міцні. Може з’явитися вакансія в «Динамо», але я якось погано уявляю собі, щоб Мирон Богданович поміняв ідеальний тренерський імідж і повагу вболівальників на кота в мішку. Можна ще розглянути російські топ-клуби, але не буду, хоча союз Маркевича і, припустимо, «Спартака», виглядає досить заманливо.

Цікаво, чи буде Мирон Богданович хоча б тепер довіряти молоді. Адже, якщо «Металіст» буде лихоманити (ймовірні причини все ті ж: втрата лідерів або мотивації), не факт, що харків’яни будуть до останнього битися за Лігу Чемпіонів. Раніше тренер завжди віддавав перевагу навіть у незначному матчі випустити ветерана Шелаєва, а не юного Радченко, наприклад. Але зараз вже і академія працює далеко не один рік, та й найталановитіші її випускники справно залучаються в першу команду на збори і товариські ігри.

Загалом, не думаю, що склад «Металіста» суттєво зміниться. Більше хвилює психологічний стан команди. Як «жовто-сині» можуть без настрою ходити по полю і програвати «Арсеналу» та «Волині», ми бачили на початку минулого сезону. Подібної втрати тонусу та ентузіазму я, як вболівальник, в даний момент і боюся найбільше.

 

Що втрачає Україна?

Як мінімум очки в таблиці коефіцієнтів УЄФА. «Металіст» в останні роки набирає бали на рівних з «Шахтарем» і «Динамо». Був навіть сезон, коли харків’яни внесли в українську скарбничку найбільшу кількість очок (сезон 2011/2012). Ці три команди – єдині стабільні єврокубкові бійці. Харківський клуб останнім часом забезпечував близько 25-30% усього українського коефіцієнта, ось цих балів в нинішньому році країна і недорахується. Але з першої десятки, яка дає право стартувати в Європі шістьма командами, Україна навряд чи випаде, для цього потрібен повний провал єврокубкової кампанії усіма клубами. А значить – тут і зараз ніяких наслідків не буде. Може бути, пізніше.

Хоча як не буде, коли принциповий суперник – Росія – піде в серйозний відрив! Команди з сусідньої країни зараз добре виступають і, на відміну від донецького «Металурга», не вилітають на ранніх стадіях єврокубків.

Можна ще знайти дві-три втрати для України, але доведеться дуже сильно притягувати за вуха. Дійсно багато втратив би наш футбол, якби «Металіст» відлучили на три роки.

Що втрачає Харків?

А от для міста все набагато сумніше. Скільки фанати «жовто-синіх» чекали дебюту в Лізі Чемпіонів? Та скільки жили на світі, стільки, власне, і чекали. І ось, коли працівники стадіону «Металіст» вже готують колонки, щоб включити гімн ЛЧ, а команда має реальний шанс пробитися в групову стадію найпрестижнішого турніру, всі заходи переносяться на невизначений термін.

 

Без урахування дискваліфікації, ситуація, на перший погляд, складається на користь «Металіста». Я маю на увазі, що команда добре посилилася, а от суперники по чемпіонату України стали слабшими. І якщо «Шахтарю» вистачає запасу міцності, щоб йти без втрат, то «Динамо» явно відчуває чергову кризу. «Дніпро» теж як мінімум не став сильнішим за літо, тобто харків’яни, по ідеї, зараз повинні знову влаштуватися на другому місці і, якщо конкуренти оперативно не прийдуть в себе, спокійно виходити в Лігу Чемпіонів на наступний рік. На жаль, повертаючись до вищесказаного, «жовто-сині» внаслідок рішення УЄФА можуть знову ослабнути, і тоді боротьба за срібло визначить всього лише кращого з гірших.

І третє, що може втратити місто, – відчуття могутності. Зараз «Металіст» здається сильним як ніколи. Досвідченим, іменитим, впевненим у собі. Це почуття неможливо помацати руками, але розлучатися з ним ой як не хочеться. Знову-таки прогнозую психологічну яму. Ми вже проходили подібне на початку минулого сезону, але вже й призабули, яке воно.

***

Отже, однорічна дискваліфікація – всього лише підніжка. Дуже образлива, але не смертельна. У клубі є гроші, хороший тренер і чіткий селекційний напрямок – навряд чи «Металіст» позбудеться чогось з перерахованого вище за час відлучення від єврокубків.

Вже на вихідних харків’яни проведуть непростий матч Прем’єр-ліги в Ужгороді, а ще через два тижні буде виїзд до «Шахтаря» на «Донбас-Арену». Чим швидше гравці зберуться з думками, тим менше в кінці сезону ми будемо нарікати на санкції УЄФА.

Тепер всі погляди – на клуб. Чимало цікавого буде ще в цьому сезоні, а вже наступного року, якщо не трапиться нічого надприродного, Харків знову зможе претендувати на єврокубки. Нехай навіть у форматі Ліги Європи.

за матеріалами mediaport.ua

ТегиТеги:
Тайм-аут
Коментарі (0)

Додати коментар

 

Правила спілкування на сайті

Ви можете висловлювати свою думку і брати участь в дискусіях один з одним через коментарі в наших матеріалах. Ми заохочуємо відкритість спілкування, але ми б хотіли зберегти доброзичливу атмосферу для всіх наших читачів.

Адміністрація Сайту залишає за собою право видаляти коментарі які ми вважаємо не по темі.

Набридло вводити код? - Реєструйся.

Loading...
74 / 0.135 / 5.83mb