19 січня 2022-го перестало битися серце легендарного Нільса Арне Еггена. Майже 50 років його життя були пов’язані з Русенборгом, культовою командою Норвегії. Пригадуємо життєвий шлях великого Тренера.
У прощальному повідомленні Русенборг назвав Еггена “найбільшою легендою клубу” та “найкращим норвезьким тренером усіх часів”. Досягнення уродженця Оркдала є красномовним підтвердженням цього. Зрештою, за перемогами та трофеями ховалася невідома сторінка життя Еггена, де він залишався глибоко нещасливим.
Важкі життєві обставини змусили малого швидко подорослішати. Брат Нільса Арне, Торбйорн, загинув у аварії на човні, коли хлопцеві було 16 років. Вже у поважному віці Егген продовжив втрачати рідню. У березні 2011-го рак забрав його дружину Карін. У лютому наступного року його син Кнут Торбйорн, який вважався талановитим футболістом (і навіть грав під керівництвом батька), закінчив життя самогубством після тривалої боротьби з психічним захворюванням. У іншого сина Нільса Арне, Трюгве, який також мав чималі перспективи у футболі, у ранньому віці діагностували пухлину – про кар’єру футболіста мова вже не йшла.
Егген провів надзвичайно насичену футбольну кар’єру і удостоївся прижиттєвого пам’ятника (його встановили у 2019-му) поруч зі стадіоном Русенборга. А розпочиналося все у його рідному місті Оркдалі. Згодом, у 1960-му він переїхав у Тронхейм, де досягнув величезних успіхів і знайшов команду усього свого життя – Русенборг.
Як футболіст “маленьких тролів”, Егген виграв Кубок та чемпіонат Норвегії (двічі), а також визнавався найкращим гравцем країни та викликався до збірної Норвегії, де провів майже три десятка матчів з 1963-го по 1969-й. Окрім Русенборга, Нільс Арне провів три сезони у Волерензі, з якою теж здобув звання чемпіона країни.
Яскраву кар’єру футболіста Еггену вдалося перевершити тренерською діяльністю, яку він розпочав у 29. Далі лише факти у цифрах: 23 роки у статусі головного тренера Русенборга, 15 титулів чемпіона Норвегії (14 у якості тренера “маленьких тролів”, зокрема, 11 поспіль), 6 Кубків країни, 7 перемог у номінації “Найкращий тренер Норвегії” та 7 призначень головним тренером Русенборга. Особливі досягнення команда із Тронхейма здобула у Лізі чемпіонів, куди потрапляла протягом 8 рекордних сезонів поспіль.
Європейську стабільність було започатковано у сезоні 1995/1996, коли хлопці Еггена дебютували у найсильнішому клубному турнірі континенту. У прем’єрному поході Русенборгу не вистачило дещиці – норвежці фінішували третіми у групі слідом за Спартаком та Легією. Це за умови, що Русенборг перемагав і поляків, і росіян.
І все ж наступного року хлопці Еггена створили сенсацію. Норвежці залишили за спиною шведський Гетеборг та Мілан! В останньому турі на “Сан-Сіро” Русенборг несподівано обіграв господарів з Арріго Саккі на тренерській лавці 2:1. У чвертьфіналі норвежці зустрілися зі ще однією італійською командою, проте зійшли з дистанції після невдачі з Ювентусом (1:1 та 0:2).
Черговий сезон подарував ще один “елітний скальп” у колекцію скромної команди із Тронхейма. Русенборг знову наробив галасу на груповому етапі, коли переміг не лише Порту та Олімпіакос, а й Реал! Тріумф над майбутнім переможцем ЛЧ у листопаді 1997-го з рахунком 2:0 завдяки голам Странда та Браттбакка залишається одним з найбільших успіхів у літописі “маленьких тролів”.
Важливо те, що кожне потрапляння Русенборга на груповий етап Ліги чемпіонів було справедливим і норвежці щороку ставали творцями несподіванок. У сезоні 1999/2000 вони, наприклад, виграли групу з Фейєнордом, дортмундською Борусією та Боавіштою. На другому груповому етапі Русенборг зустрівся з Баварією, Реалом та київським Динамо. До речі, у дуелі Лобановський-Егген двічі по 2:1 перемагав українець.
Успіхи Русенборга у Європі стали настільки звичними, що навіть згадуваний постамент Еггена поруч із домашнім стадіоном спрямований “у бік Європи” – саме туди вказує експресивний тренер.
Власне, норвезький наставник став легендою не лише завдяки результатам, а й з урахуванням його бачення гри та глобальному впливу на місцевий футбол. Недарма на Батьківщині Еггена величали “Норвезьким сером Алексом”. І все ж футбол Еггена, за словами самого тренера, базувався на ідеях Рінуса Міхелса та атакувальній схемі 4-3-3. Швидкі контратаки і акцент на атаку робили Русенборг видовищною командою (за умови, що свого часу за позицією на полі Егген був захисником). А ще Нільс Арне запалював на прес-конференціях і став автором яскравих афоризмів та цитат.
Протягом останніх років життя норвезький тренер мав великі проблеми зі здоров’ям. Спершу йому пересадили нирку, а потім почергово ампутували дві ноги. Попри це, Егген періодично відвідував матчі улюбленої команди. Русенборг Нільс Арне розцінював не просто як футбольну команду. Біографи Еггена згадували, як під час одного із затяжних тренувань зірка команди Ян Івар “Міні” Якобсен не стримався і заявив: “Я маю піти і забрати дітей із дитячого садка. З мене годі, ми тренуємося вже кілька годин”. Егген відповів у властивій манері: “Я тут з 1960 року”.
Джерело: football24.ua
