Татуювання на грудях колишнього опорника збірної Данії Стіга Тофтінга на прізвисько “Газонокосарка” говорить: “ніякого жалю”. Футболіст відомий і тим, що покалічив чимало своїх колег на футбольних газонах. Приміром, в 1999 році Тофтінг, граючи за німецький “Дуйсбург”, побив фаната, у зв’язку з чим три тижні відсидів у поліцейській камері.
Радіючи поверненню національної команди з ЧС-2002 в Японії і Кореї, данці влаштували вечірку в копенгагенському кафе “Кетчуп”. Тофтінг посварився з офіціантами, а коли на шум вибіг власник закладу, він з усією сили буцнув його головою. Знову затримання. На цей раз на чотири місяці.
Розірвання контракту в клубі “Болтон” не заспокоїло гарячого датського хлопця. Після автомобільної аварії він якось влаштував бійку. Повернувшись до рідного “Орхуса”, побив партнера по команді Сорена Педерсена на різдвяній вечірці. Після чого вилетів з клубу.
Так прокоментував своє дострокове звільнення з в’язниці за амністією екс-форвард Георгій Деметрадзе: “Взагалі не розумію, за що мене заарештували. Я футболіст, не маю ніякого відношення до злочинного світу і не здійснював нічого протизаконного”.
Кращий бомбардир відразу трьох національних чемпіонатів – Грузії (26 голів, 1996 рік), Росії (21 гол, 1999) і України (18 голів, 2004) – отримав у 2011 році шість років за “членство в злодійському угрупуванні” відповідно до статті 223 кримінального кодексу Грузії. Звинувачення стверджувало, що під час ЧС-2010 у ПАР Деметрадзе разом з двома товаришами організував нелегальний тоталізатор і збагатився на 140 тисяч доларів. Один з тих, хто програв відмовився платити, і тоді, нібито, Георгій за допомогою “вора в законі” на ім’я Вато Кіпіані вибив борг. На думку колишнього нападаючого збірної Грузії, “Аланії”, київського “Динамо”, донецького “Металурга” і московського “Локомотива”, справа мала політичне підгрунтя, щоб за допомогою показань Деметрадзе проти Кіпіані позбавити останнього свободи і впливу на режим Михайла Саакашвілі. Під час відсидки Деметрадзе підтримував Каха Каладзе, Шота Арвеладзе, клуб “Металург”, опоненти президента республіки.
У вересні 2011 року в неабияк випившого захисника мюнхенської “Баварії” Брено вселився… диявол, на пару з яким вони спалили будинок футболіста. Принаймні, так пізніше стверджувала дружина бразильця Рената: “Чоловік не контролював себе. Я вірю в його невинність.». Суд не став розбиратися в бісівських підступах, а наголошував на тому, що чемпіон Німеччини намагався вчинити шахрайство зі страховою компанією.
Адвокатам південноамериканця вдалося переконати всіх, що Брено страждає психічним розладом, і замість 15 років той отримав три роки і дев’ять місяців.
Термін контракту Брено з “Баварією” завершився 30 червня 2012-го, і вже у в’язниці він підписав нову угоду з рідним “Сан-Паулу”, розраховану на найближчі три сезони.
Легендарний болгарський футболіст Йордан Лечков засуджений до двох років тюремного ув’язнення за перевищення повноважень і за звинуваченням у корупції на посаді мера міста Слівен. Суд міста Стара-Загора визнав 45-річного колишнього мера винним у укладенні свідомо збиткового контракту з ремонту міської каналізації і в чиненні тиску на чиновника податкового відомства з метою замовчування інформації про факти корупції. У висновку суду йдеться, що Лечков нелегітимними шляхами присвоїв собі суму, рівну 12 млн. Лечков був мером міста Сливена з 2003 по 2011 роки.
Колишній спортсмен має намір подати апеляцію на рішення суду: Лечков вважає, що став жертвою політичних конкурентів. «Ще три роки тому я говорив, що проти мене будуть сфабриковані справи за смішними звинуваченнями. Я вже тоді знав, що занадто багатьом перейшов дорогу і що вони не дозволять мені спокійно жити. Навіть прокурор зізнався мені, що він отримує інструкції зверху », – цитує слова Лечковим Reuters.
У вересні 2011 року він був засуджений до трьох років позбавлення волі умовно за зловживання посадовими повноваженнями. Відбувати реальне покарання все таки прийдеться, якщо його апеляція буде відхилена, Лечков буде в колонії загального режиму. Також йому заборонено обіймати будь-які державні посади протягом трьох років: на момент оголошення вироку Лечков займав пост віце-президента Болгарського футбольного союзу.
Лечков був одним з лідерів збірної Болгарії на чемпіонаті світу 1994 року в США, коли болгарська команда дійшла до півфіналу турніру, посівши у підсумку четверте місце. У чвертьфінальній грі Лечков став автором переможного голу у ворота збірної Німеччини. На клубному рівні він виступав за болгарські «Слівен» і ЦСКА, а також за німецький «Гамбург», французький «Марсель» і турецький «Бешикташ».
“Удар скорпіона”, дивовижна зачіска, неприборканий стиль гри, шокуючі виходи з воріт … У футбольні шоу-рейтинги ім’я колумбійського воротаря Рене Ігіта вписано назавжди. Кримінальний світ країни, на жаль, теж на час прийняв голкіпера в свої ряди. Рене виступив посередником у справі з викраденням дочки наркобарона Карлоса Моліни підручними його “колеги” Пабло Ескобара. Згідно з місцевими законами, який отримав за свої послуги $ 64 тисячі, Ігіта був у 1993 році засуджений на сім місяців. Але, будучи в ув’язненні, футболіст так і не побачив вироку і був відпущений на свободу. Знайомство з Ескобаром, якого ненавиділа вся Колумбія, варто було воротареві поїздки на ЧС-1994 у США.
Англійський захисник клубу “Барроу” Джеймс Коттер сів на лаву підсудних за те, що під час домашнього матчу проти “Брістоль Роверс”, Коттер з усієї сили вдарив кулаком в обличчя форварда “піратів” Шона Рігга, тількино отримавши на руки свій перший в житті професійний контракт. Знайомство з великим футболом закінчилося для форварда подвійним переломом щелепи, харчуванням через трубочку і двома навічно імплантованими в кості залізними пластинами. Що, втім, не заважає йому нині захищати кольори “Оксфорд Юнайтед”. Джеймс Коттер отримав чотири місяці в’язниці, після чого ще деякий час сидів під домашнім арештом з електронним браслетом на нозі. Потім він повернувся в “Барроу”. Зараз Коттер дограє в клубі “Оссетт”.
Про Максима Молокоедова, вихованця СДЮШОР “Зеніт”, можна написати роман-бестселер. У 2010 році екс-півзахисник “Петротреста”, пітерського “Динамо” і “Пскова-747” був затриманий в аеропорту Сантьяго з шістьма кілограмами(!) кокаїну. У Китаї росіянина могли б і розстріляти, але в Чилі він отримав лише три роки. Про це дізналися спочатку тренери, потім серйозні футбольні фахівці, включаючи наставника національної збірної Клаудіо Боргі. Справа закінчилася тим, що клуб “Сантьяго Морнінг” з другого дивізіону, “орендував” Максима. Йому дозволено щодня тренуватися з командою і брати участь в іграх чемпіонату, після чого Ель Русо зобов’язаний повернутися в камеру. Що він і робить, сподіваючись за хорошу поведінку вийти раніше терміну і отримати чилійський паспорт. Останнє повідомлення в офіційному Twitter клубу говорить, що Максим готуватиметься до нового сезону у складі клубу.
До цих пір сперечаються журналісти і любителі футболу: винен великий форвард “Торпедо” і збірної СРСР чи ні? Було згвалтування або футболіста обмовили? Влада наказала посадити його , бо міліція і суд самі розібралися в багатотомній заплутаній справі?
Нагадаємо, наприкінці травня 1958 року народження, за пару днів до від’їзду збірної Союзу на чемпіонат світу, були арештовані торпедівець Едуард Стрельцов і два спартаківця – Михайло Огоньков і Борис Татушин. За звинуваченням у згвалтуванні Стрельцову дали 12 років таборів. У 1963 році стало відомо про дострокове звільнення олімпійського чемпіона. Через ще два роки геніальний нападаючий повернувся у великий футбол, знову надівши білу футболку з літерою “Т” і червону майку національної команди. Виграв з автозаводцямі чемпіонат і Кубок СРСР.
