Клуб: МЕТАЛІСТ ХАРКІВ
Ліга: аматорська
Кольори: жовто-сині
Прізвисько: хорьки
Сектор на домашніх іграх: 500-1500 чоловік
Кількість на виїзді: від 30 до 300 чоловік

Складним і насиченим у всіх значеннях цих слів став футбольний рік для Металіста та його фанатів. Якщо в огляді про Ниву зазначалось, що у Вінницю нарешті повернувся професійний футбол, то у Харкові ситуація, на жаль, склалась кардинально протилежно – колись топовий клуб Прем’єр-ліги завершив свою історію в еліті та вирушив на зустріч пригодам серед клубів-аматорів. Величезні борги, банкрутство, відмова в атестаті та чисельні акції із закликами врятувати клуб – такою стала перша половина 2016-ого для харків’ян. Але про все по порядку.

Почали футбольний рік фанати Металіста з яскравого шоу присвяченого річниці однієї з фірм трибуни (KCP – Kharkiv City Patriots), яке прикрасило сектори на першому після зими матчі з Волинню. Перший виїзд весняної частини сезону до Ужгорода, по даним Ультрасліги, відвідало 75 харків’ян. А вже через місяць до Дніпра, в гості до колись найзапеклішого та найпринциповішого суперника Металіста, навідалось три сотні суппортерів з Харкова. На матчі не обійшлось без піро та мінімальних сутичок з кузьмою.

Протягом усієї весни харківська ультра спалила купу піротехніки, намагаючись гнати свою команду вперед. На останньому матчі проти Динамо судді довелося спинити гру на 15 хвилин, бо над стадіоном нависла димова завіса, яку створили жовто-сині. Хлопці розуміли, що аргументів у боротьбі за життя команди вже не лишалось – два банера “The Show must go on” та “Save FCMK” були криком останньої надії.

Одразу після завершення чемпіонату настало хвилююче очікування – все вказувало на те, що атестацію федерації футболу Металісту не пройти. Але надія помирає останньою, тому перша літня п’ятниця зібрала усіх небайдужих до долі футбольного клубу під стінами оперного театру. На захід також завітали Маркевич, Циганик, Красніков та ще декілька офіційних осіб. За допомогою проектора присутні згадали найкращі часи харківського клубу, підбадьорили один одного правильними словами, попалили піро і розійшлися по домівках.

Наполегливість харківських ультрас, підтримка інших двіжів, хвиля акцій підтримки – все це врятувало Металіст від повного зникнення. І хоч одна зі сторінок в їх історії все таки закінчилась, наступна не змусила на себе довго чекати – вже влітку на теренах аматорського чемпіонату з’явилась команда з назвою “Металіст 1925”. І це дало надію і змусило серце харківського вболівальника вірити. Свій перший матч в аматорці команда провела наприкінці літа. На виїзді Металіст грав проти “ФК Інгулець-3” і одержав мінімальну перемогу. А вже на першій домашці проти Житомира трибуни стадіону прикрасило чудове шоу, яким хлопці підкреслювали своє відродження. «Спалені ворогами, народжені з попелу» – саме таку текстівку було розгорнуто на банерній лінії нового-старого клубу. І після цього свята з піротехнікою на трибунах потроху почали прощатись – її використання несе за собою загрозу отримати штраф, який завдасть значного удару по бюджету і без того слабкого клубу.

Найменш чисельним виїздом минаючого року став виїзд у смт. Врадієвка, а найбільш колоритним – виїзд по “олдскулу” на собаках у Первомайський, де сам мер міста насипав фанатам кашу з польової кухні :)

Складні часи ламають лише слабких, сильним же вони йдуть на користь. Так сталось і з Металістом. Увесь негатив, який стався за цей рік, міг з легкістю позбавити клуб навіть найменшої підтримки, але не сподівайтесь. Для ультрас, здається, це стало навпаки викликом. Харків’яни спромоглися в аматорському чемпіонаті організувати чисельнішу та потужнішу підтримку своїй команді, ніж більшість двіжів у вищих Лігах. І першим кроком до боротьби стало об’єднання двох секторів – ще у серпні 2015-ого, коли почалися перші чутки про проблеми в клубі, фанати Півдня та Півночі примирились. Також вони налагодили стосунки з двіжами Дніпра та Києва, підтримали останніх на євро-арені. Фанатів Металіста помічено на виїздах киян у Неаполь та на кількох домашках в Києві. Більш того, футбольна команда фанатів Металу виступала і на щорічному фанатському турнірі WBC, і на турнірі Родичів.

І я щиро вірю в те, що колись ми знову побачимо жовто-синіх серед української футбольної еліти, і ніякі негаразди не зможуть зламати сильний дух та загасити вогонь відданих фанатських сердець.

за матеріалами ultras.org.ua