33 роки назад 20 жовтня 1982 року в московських Лужниках проходив матч Кубку УЄФА Спартак Москва – ФК Хаарлем» Голандія.

При рахунку 1:0 на користь «Спартака» за декілька хвилин до фінального свистка частина вболівальників стала залишати трибуни. В цей момент Сергій Швецов забиває у ворота «Хаарлема» другий м’яч і вболівальники, які були вже при виході почали вертатися назад.

Тоді, незрозуміло з яких причин був відкритий тільки один вихід, в проході якого і зійшлися два потоки, виникла тиснява, яка переросла в трагедію. За офіційними даними загинуло 66 глядачів, а за неофіційними біля 300.

Матч завершився 2-0 на користь спартаківців. Автор другого голу Сергій Швецов публічно визнав, що краще б він тоді не забивав би.

Всі газети промовчали про цю подію, тільки маленька замітка в «Вечірній Москві» вказувала що після матчу в результаті нещасного випадку постраждали вболівальники. Тоді був такий час, що в країні все мало бути добре, а про проблеми говорити було не прийнято.

Але чиїсь діти додому тоді не повернулися. Батьки почали дзвонити в міліцію, а згодом нічого не добившись пішли до вже оцепленого стадіону. Тіла постраждалих вже розвозилися по моргам. Їх дали родичам тільки на 14 день і дозволили поховати під наглядом працівників правоохоронних органів. Дозволено було завезти тіло додому та попрощатися, але не більше 40 хвилин.

На вказівку секретаря ЦК КПСС Ю.В. Андропова було проведено розслідування та визнано винним коменданта стадіону, який пропрацював на своїй посаді до цього два з половиною місяці. Також звинуватили самих фанатів, або хуліганів, як їх тоді називали.

В той час боротьба з фанатським рухом була у розквіті. Заборонено було підтримувати команду прапорами, шарфами, навіть значок клубу міг стати приводом до арешту з подальшим повідомленням на роботу чи до інституту. Кричати на стадіоні також було недозволено, треба сидіти як в театрі. Такий абсурд того часу.

Про трагедію стало широко відомо через сім років коли Рядянський спорт опублікував статтю двох журналістів, але всіх тайн трагедії вона не розкрила. Зараз знято документальний фільм та встановлено пам’ятник пам’яті загиблих.