Spy-Football розпочинає цикл матеріалів про історію українського футболу.
Ще наприкінці ХІХ століття епідемія “копаного м’яча” перейшла кордони і захопила серця тисяч людей. На початку ХХ століття футбол став частиною життя українців.
Перші відомості про ігри в футбол у Львові датовані 1890 роком – грали британці.
А розпочав пропагувати футбол у Львові викладач вчительської семінарії професор Ценар в 1891 році, що склав опис гри, а також привіз з Великобританії перший футбольний м’яч. Він же розробив програму розвитку футболу в гімназіях Львова.
А вже через рік у місті Лева видали перші футбольні правила, щоправда польською мовою.
5 червня 1982 пройшла демонстрація у Львові елементів гри в футбол у перерві між показовими гімнастичними вправами, які входили до програми першої Галицької загальнокрайової виставки досягнень.
У 1894 завершилося будівництво у Львові (на території теперішнього Стрийського парку) стадіону британського стилю з футбольним полем розміром 100х120м і трибунами на 7 000 місць(інші дані говорять про місткість 10 000 місць)
Наближався перший футбольний матч…..
1894 — Перша організована гра
За даними обсерваторії Львівської політехніки 14 липня 1894 року денна температура становила +24 °C. У ті дні у Львові тривала загальнокрайова виставка досягнень, протягом якої відбувалися різноманітні конференції інженерів, літературознавців, гостям міста демонстрували нову трамвайну лінію, що вела до Стрийського парку тощо. У рамках виставки на полі, що знаходилося у Стрийському парку, відбулася міжміська гра між командами, що представляли спортивно-гімнастичне товариство «Сокіл» — Львів проти Кракова.
Матч розпочався 14 липня 1894 року о 17:00. «Gazeta Lwowska» повідомляла, що львівські футболісти грали у сірих гімнастичних штанях і білих футболках, а футболісти Кракова – у синіх штанях і білих футболках.. Поєдинок судив професор Виробек з Кракова. На стадіоні зібралося близько 3 000 людей. Гра тривала 7 хвилин — до першого забитого гола. Цей м’яч провів другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький, який діяв на лівому боці поля. Тактики й стратегії у діях футболістів майже не було — головним завданням було проштовхнути м’яч повз воротаря у ворота. Стійками воріт служили два прапорці, увіткнуті у землю.
У Стрию відтворили перший в Україні футбольний матч
Того ж року Володимир Лаврівський уперше опублікував футбольні правила на українській мові. Терміни були також складені на українському, що сприяло просуванню гри в масу, на відміну від тих регіонів, де уживалися англійські терміни. А у 1907 році з’явилася перша українська (за національністю гравців) футбольна команда “Україна”.
Разом із поширенням футболу, створенням футбольних клубів, росла і армія вболівальників кожної команди. Часто їхнє протистояння зі стадіону переходило на вулицю. Крім того, чинником водорозділу між болільниками міжвоєнної доби в Галіції була національна приналежність.
Як правило, тодішні клуби переважно створювались за етнічним принципом. Найсильнішими, виходячи з фінансування, а отже й комплектації, були польські команди, а вже далі йшли українські та єврейські.
Україно-польське протиборство в політиці тих часів автоматично проектувалось і на спортивні змагання. Підтвердженням цього може служити хоча б уривок зі спогадів однієї з легенд галицького футболу міжвоєнної доби, львів’янина Олександра Скоценя, який грав у складі місцевої “України” :
“Як тільки прозвучав фінальний свисток судді, натовп польських уболівальників з ревом вибіг на поле і почав нас ображати, викрикуючи нецензурні антиукраїнські гасла. Керівництво «Ресовії» з Жешува не реагувало на це. Нас били, штовхали, плювали нам в обличчя, напевно, не за те, що ми програли (1:3), а за те, що наважилися спробувати виграти. А ось в 1937 р. гра все тієї ж «України» з «Погонью» закінчилася бійкою стінка на стінку між поляками і українцями. Почали всіх нас бити по ногах і штовхати. З іншого боку прибігли наші друзі на допомогу. Пахло кровопролиттям. Офіцер попереджувальним пострілом з пістолета притримав розлючений натовп, проте ненадовго, почалася бійка…”
