<
>

Реклама

Літопис POGON

Львівська «Погонь»: злет, забуття, відродження

Spy-Football.com

24/10/2021 , 15:52

pogon_lvivПісля війни Львів опинився за межами Польщі, і “Погонь” припинила своє існування. Протягом 35 років команда писала свою історію, щоб з приходом окупантів зникнути на багато десятиліть з футбольної карти.

Початок польського футболу у Львові

Для багатьох поляків Львів – символ міжвоєнної просвіти, а “Погонь” – головний спортивний символ аж до 1939 року. Перші кроки львівський футбол робив на зламі XIX-XX століть, коли Польщі ще не було на мапі Європи: її територія була розділена між Росією, Німеччиною та Австро-Угорщиною, і саме останній належало місто. В 1891 році Едмунд Ценар, новатор польського спорту, переклав з англійської мови футбольні правила та привіз перший справжній футбольний м’яч з Англії до Львова.

Перший футбольний матч не тільки у Львові, а й на польській землі відбувся 14 липня 1894 року під час національної виставки. Суперництво львівської та краківської команд завершилося перемогою господарів поля з рахунком 1:0. Матч тривав лише сім хвилин, хто перший заб’є той і переміг. Автором гола став Влодзімеж Хоміцький, який пізніше згадував, що футболісти швидко залишили поле, щоб звільнити місце для гімнастів. Матч, хоч і був коротким, зібрав декілька тисяч вболівальників і став гарним початком футболу у місті Лева.

Так поступово почав розвиватися львівський футбол. У серпні 1903 року учні Першого і Третього реального училищ створили перший львівський футбольний клуб “Слава” у 1905 році він був перейменований у “Чарні” Львів, а в Третій і Четвертій гімназії вирішили не відставати і теж створили свою команду Гімнастично – спортивний клуб (ГСК).

Вже в 1900 році на сторінках львівської газети “Gazeta Sportowa”, вперше на території Польщі були опубліковані правила гри у футбол, які раніше підготувала Британська футбольна асоціація.

Є гравці, є правила, повинен бути і арбітр. Станіслав Полякевич став першим професійним польським футбольним арбітром, він склав екзамен в 1911 році.

Створення “Погоні” – сигнал для Малопольщі

В 1907 році львівські команди вирішили об’єднатися. В результаті сплаву львівської “Легії” і ГСК було створено новий клуб “Погонь” Львів. Однак за традиціями Третьої і Четвертої гімназії, датою народження клубу є 1904 рік. Із всієї галактики львівських футбольних клубів “Погонь” Львів вважався не тільки самим відомим і титулованим клубом тогочасної Польщі, але й одним із великих футбольних клубів всього міжвоєнного періоду.

Назву запропонував один з учасників тих подій Максиміліян Дудрик. Чоловік розглядав герби Першої Речі Посполитої (Орла, Погонь, Архангел): вони висіли на стіні кімнати у якій він мешкав і де обговорювалася доля нового клубу. Погонь – це срібний вершник на срібному коні, в правій руці вершника піднятий меч, а в лівій знаходиться щит з шестикінечним хрестом. Об’єдналися не тільки команди, а й їхні кольори. У “Легії” вони були біло – чорні, а у ГСК – червоно – сині. Звідси і кольори клубу.

“Погонь” стала прикладом, що надихав. В 1908 року відбувся матч, який вважається першим зіграним між польськими командами “Погонь” зіграла внічию 1:1 із “Краковією”. “Смугасті” (таку назву має команда “Краковія”, через форму в червону – білу смужку), як і інший краківський клуб, “Вісла”, були засновані трохи раніше “Погоні” у 1906 році, проте їхня поява пов‘язана з розвитком футболу у Львові.

Перший міжнародний матч “Погонь” зіграла: у травні 1909 року програвши клубу із Кошице “Kassai Atletikai” 0:5. В матчі – реванші все пройшло не краще і львів’яни знову програли словакам, тепер вже 4-1. У 1910 році клуб вступив у Австрійську футбольну спілку, позаяк на незалежність Польща ще мала чекати цілих вісім років. А 25 червня 1911 року вдалося заснувати Польську футбольну спілку, яка проіснувала дев‘ять років. Штаб – квартира якої була спочатку в Кракові, а згодом перенесена до Львова.

Каштановий стадіон

У клубу “Погонь”, не було власного стадіону і з 1908 року вони винаймали майданчик на велодромі, що належав Львівському клубу мотоциклістів і прилягав до верхньої частини Стрийського парку з півдня. Клуб домігся від магістрату міста дозвіл на будівництво стадіону. Відкриття стадіону відбулося 1 травня 1913 року, в гості завітала краківська “Краковія” львів’яни перемогли 3:1.

Саме стадіон “Погоні” зробив клуб відомим серед львівських батярів (авантюрист, гульвіса), що зробило їх відомими в місті й по всій Польщі. І все завдяки великим каштанам, які росли коло стадіону. Хоча ціни на білети в той час не були високими, львівські батярі не хотіли витрачати гроші, щоб купити квиток на стадіон. Гілки каштанів користувалися неймовірною популярністю серед них. Якщо для когось не вистачало елітних місця на деревах, йому доводилося використовувати щілини в парканах. Але, тримаючись одною рукою за дерево, важко було аплодувати діям своїх улюбленців. Батяри на найкращі моменти матчу свистіли. Сама арена вміщала близько 10 тисяч глядачів.

На стадіоні відбувалися міжнародні матчі зокрема, в 1934 році “Погонь” обіграла “Мілан” 5:3. На стадіоні також відбувалися матчі з регбі. Восени 1939 року Львів окупувала радянська армія, всі спортивні товариства були розпущено. Стадіон “Погоні” хотіли використовувати для казарм. Але німецька окупація перервала ці плани, але до них повернулися 1940 – х років. А територію стадіону заасфальтували, і облаштували під плац воєнної підготовки. На даний момент на місці стадіону знаходиться Львівська податкова.

Погонь Львів чи Чарні Львів?

Погонський стадіон знаходився на вулиці Стрийській, а перед ним знаходився дім заклятого суперника, “Чарні” Львів. Як згадував віце – президент “Погонь” Мечіслав Орловіч: “Кожну неділю Львів поділявся на дві частини, “погонці” – вболівальники “Погонь” Львів йшли по правій стороні тротуару, а “варення” вболівальники “Чарні” з лівої сторони. Поєдинок цих двох команд заряджали місто до і після матчу”. Президентом “Чарні” був Зигмунт Рукер, львівський фармацевт, і власник консервного заводу, на якому виготовляли варення, мармелад.

У великому львівському дербі, так називали зустрічі цих двох команд, “Чарні” за всю свою історію виграли два матчі, чотири рази зіграли в нічию, і вісім раз “Погонь” виходила переможцем у сутичці. Футбольний клуб “Чарні” Львів не займав провідні позиції у польському футболі, як їх сусіди по місту. Саме високе, восьме місце, в чемпіонаті Польщі в 1928 році. В 1933 році команда, вилетіла в Першу лігу з якої так і не повернулася. В цьому ж році було зіграно останнє “велике дербі Львова”.

Чемпіонські роки

На відмінно від сусідів по місту доля “Погонь” Львів була цілком іншою. В 1938 році Польська спортивна асоціація визнала “Погонь” найкращим клубом Польщі. З 1922 – 1926 роки, чотири рази підряд виграла чемпіонат Польщі (через Олімпіаду в Парижі чемпіонат в 1924 році було скасовано), цей період вписаний в історію клуба. Після реорганізації ліги 1927 році найбільшими успіхами “Погонь” були три віце – чемпіонства країни в 1932,1933,1935 роках. Останні роки перед війною не були такими успішними. Найбільшу свою перемогу львів’яни святкували в 1927 році, здолавши варшавську “Легію” з неймовірним рахунком 11:2.

Сама “Погонь” не обмежувалася лише футболом. Діяли секції з хокею, баскетболу, фехтування і легкої атлетики. Одним з кращих гравців “погонців” був Міхал Матіяс, зігравши за клуб близько 156 матчів в чемпіонаті Польщі. Він забив цілих 100 голів. Тричі ставав чемпіоном Екстракласе, а в 1935 і кращим бомбардиром забивши 22 голи. У 1939 році чемпіонат перервала Друга світова війна.

Кухарська команда

Недарма “Погонь” інколи називали клубом кухарів. Одним з спонсорів клубу, ще до Першої світової війни, був Людвік Кухар, власник львівського кінотеатру “Pasaz, Lew, Uciecha”, який було знищено німецькими бомбардувальниками під час Другої світової війни. Переважно всі сини були залученні в діяльність клубу, самим відомим з них був Вацлав Кухар – справжня легенда і, і напевно, самий різносторонній спортсмен в історії польського спорту.

Він був чемпіоном Польщі по футболу, хокею, кінному спорту. Самим дивовижним був успіх в легкій атлетиці – Кухар став дев’ятиразовим переможцем національного чемпіонату, при чому в шести різних дисциплінах. Він зіграв 1052 матчі за львівську “Погонь”, 25 матчів за збірну Польщі, в яких забив 1064 голи. Брав участь в обороні Львова, під час Першої світової.

Вацлав Кухар був учасником матчу смерті. До Львова приїхала німецька військова команда “Кона”, львів’яни побоювалися, що їх чекає така сама доля як німці обійшлися з динамівцями в 1942 році. 11 червня 1944 року на стадіоні за Личаківським цвинтарем у Львові команда “Україна” виграла у “Кона” – 7:4. Ніхто з футболістів і глядачів не був розстріляний. Після Другої світової Кухар тренував львівське “Динамо” і варшавську “Легію”. Помер в 1981 році у віці 83 років.

Погонь Львів сьогодні

В сучасній Польщі на традиції львівської “Погоні” продовжують “Погонь” Щецин, “Одра” Ополе, “П‘яст” Глівіце. У 2009 році “Погонь” відродилася після 70 років. За відродженням “Погоні” стояла львівська молодь польського походження, завдяки підтримці Генерального консульства Республіки Польщі у Львові, а також фонду Semper Polonia.

Свій перший матч нова команда зіграла 2009, а через два роки відбулася символічна зустріч так само як і в 1908 році, “Погонь” зіграла з краківською “Краковією” і нажаль поступилася з рахунком 4:2.Рівно через 103 роки й один день після того історичного матчу. Зустріч відбулася у польському місті Величко.

Зараз команда виступає в Прем’єр – Лізі Львівської області. І вже встигла виграти один трофей Чемпіони Львова 2010 року. Можливо в майбутньому ми побачимо команду з історією в українській Прем’єр – Лізі.

 

Автор остап, ua.tribuna.com

Реклама