Німецькій фінал на Уемблі це не лише кінець домінування іспанського футболу, але і початок домінування німецького.
Німецькій фінал на Уемблі це не лише кінець домінування іспанського футболу, але і початок домінування німецького. Знаючі футбольні люди вже давно говорили про організацію німецького футбольного життя, як про приклад для гідного наслідування. Тут і організація дитячо-юнацького футболу і потужність національної збірної, і феноменальний менеджмент Бундесліги (коли на матчах всіх команд стадіони заповнені), та, власне, все, що хоча б якось торкається футболу у німців організовано на відмінному рівні.
З поміж іншого хотілося б звернути увагу на молодіжну збірну Німеччини, та порівняти з нашим аналогом. Для зручності візьмемо останній відбір на молодіжний Чемпіонат Європи, та гравців які зіграли найбільшу кількість матчів. Почнемо з того, що німці гратимуть на початку червня у фінальній частині, а ми – ні. Підопічні Павла Яковенка не пройшли відбір. Проте командні результати для нас не так цікаві. Розглянемо конкретних виконавців та їхнє місце у футбольному світі.
Почнемо з німців. Кевін Трапп та Бренд Лено – воротарі цієї команди та відповідно основні голкіпери франкфуртського Айнтрахта та Баєра. В захисті найбільше матчів у відборі зіграли: Себастьян Юнг (основа того ж Айнтрахта), Тоні Янчке (основа Боруссії М), Ян Кіргоф (основа Майнца), Лассе Соб’єх (основа Гройтер Фюрт). З цього ряду вибивається лише Себастьян Нойманн, гравець Герти, що орендований третьоліговим Оснабрюком.
Схожа ситуація і з півзахисниками. Патрік Функ – лідер Санкт Паулі з другої Бундесліги. А далі: Л’юїс Холтбі (екс-лідер Шальке, гравець Тотенхема), Себастьян Руді (основа Хоффенхайма), Ілкай Гюндоган (нагадування не потребує), Моріц Ляйтнер (найближчий резерв тієї ж дортмундської Боруссії), а ще там є Юліан Дракслер з Шальке.
В нападі найбільш залученими були Максімілян Байстер (основа Гамбурга), Алекс Ешвайн (основа Нюрнберга), та Паніель Млапа, що бореться за місце в основі гладбахської Боруссії. Патрік Герман, з тієї ж Боруссії та лідер Хоффенхайма – Кевін Фолланд рідше викликалися до цієї збірної.
А тепер – для контрасту. Основний голкіпер нашої молодіжки Ігор Березовський, після зникнення Оболоні, виявився непотрібним вітчизняним клубам, та відправився на лавку Легії.
У захисті найбільше матчів зіграли наступні виконавці. Сергій Кривцов (використовується для ротації у Шахтарі), Темур Парцванія (за багато років так і не отримав шансу зіграти за основну команду Динамо, зрештою відбув у запоріжський Металург), Дмитро Кушніров (те ж саме, що і з Темуром, тільки залишається в Динамо 2). Окремо потрібно сказати про Сергія Люльку, який вже за звичним сценарієм так і не отрима шансу в першій команді Динамо, відбув у Слован, екстрено був повернений Блохіним, для того щоб… так і не грати за Динамо.
Пішли в півзахист. Андрій Богданов – вихованець Динамо. Проданий в Арсенал , влітку викуплений з Арсеналу для того, щоб взимку… бути відданим в Арсенал. Євген Шахов (використовується для ротації в Дніпрі), Дмитро Гречишкін (використовується для ротації в Шахтарі). І, нарешті, Юрій Путраш – основний гравець Таврії (сподіваємось і після того як знімуть заборону на трансфери). І це ще не все! Олександр Караваєв – основа Сєвастополя. І третім везунчіком є Віталій Федотов з Іллічівця.
В нападі найчастіше грали Дмитро Коркішко (вже відома пісня з Динамо) та Філіп Будковскій (міцний резерв Шахтаря).
То для чого потрібні гравці U-21? Німці нам кажуть, що – для гри в основі клубів вищої національної ліги. Деякі гратимуть у фіналі найпрестижнішого європейського турніру.
Наші команди вважають, що вони в переважній більшості для змагань резервістів (нехай, мовляв, досвіду набираються перспективні наші).
Часто доводиться чути, що проблема у відсутності клубних академій, ще у чомусь іншому. Тут є правда, але головна проблема, як на мене, криється в меті. Німці довго терпіли домінування італійських клубів в Європі, потім англійських і на останок іспанських. Весь цей час велася колосальна робота. Як результат – молодіжні збірні всіх рівнів вже вважаються фаворитами у матчах з голландцями (які завжди сильні на молодіжному рівні) та іспанцями (що домінували останні роки). Національна збірна Німеччини вже реальний фаворит на перемогу в Бразилії. І німецькій фінал на Уемблі – це далеко не випадковість.
Органічність всіх кроків під час розвитку футболу, усвідомлення, що короткочасний успіх будь-якою ціною – не головне – і є відповіддю на питання як це зробили вони. Виховання та залучення своїх молодих гравців є ключовим моментом, який розуміють і використовують всі команди Бундесліги.
На кінець розглянемо як до цього ставляться наші клуби. Пішли зверху.
Головна мета Шахтаря виграш Лігі Чемпіонів (як мінімум це задекларував президент). Ставка робиться на «бразильську атаку» та «український захист». Не будь ліміту на легіонерів захист був би іншої національності. Проте ліміт має інший бік. Купуються молоді вітчизняні гравці, для того, щоб сидіти на лавці, або бігати в оренді за дружні клуби. Хоча для благородної мети…
Академію Динамо нещодавно визнали однією з кращих у Європі ( за що?). Так, за рахунок історичного інфраструктурного спадку, щороку випускається велика кількість власних вихованців, але для чого? Кращий гравець тріумфального для нас Чемпіонату Європи U-19 – Кирило Петров так і не отримав шансу у першій команді, хоча на те поки заграє Аруна вперто чекали понад рік, вибачаючі всі провали. Ані Коркішко, ані Буяльській не отримали шансу, коли Марко Рубен вперто доводив, що його «результативність» у Вільяреалі – не випадковість, а – справжній рівень. Історія з Люлькою – просто апогей абсурду.
Якщо Шахтар з лімітом бореться скуповуючи всіх, то Металіст суть ліміту звів до абсурду – видаючи наш паспорт іноземцям.
Дніпро виглядає краще в цьому плані, але це лише на фоні колег.
Решта клубів – теж саме, тільки в мініатюрі.
Так і будемо жити мріями про нездійсненну Лігу Чемпіонів, спогадами про минулі звитяги, мрією потрапити в Лігу Чемпіонів, споглядаючи за тим як загинається наш футбол та спостерігати як німці грають фінал на Уемблі. А якби ми пройшли Боруссію, то грали б у фіналі…
