Львівщина, яка офіційно визнана місцем народження усього українського футболу, за свою багаторічну історію по-праву може пишатися багатьма здобутками. Є у нас і чимало традицій. Одна з них народилася вже за часів незалежної України – практично кожна звітно-виборча конференція на якій обирається голова обласної федерації футболу готується та проходить під акомпонемент надмірних емоцій: дискусій та заяв, взаємних претензій та звинувачень, і навіть судових процесів.
Не стала винятком і наступна конференція, запланована на 16 березня. Нинішньому голові федерації, відомому арбітру та функціонеру, Ярославу Грисю опонуватиме відомий у минулому футболіст і тренер Степан Юрчишин, кандидатуру якого висунув футбольний клуб «Карпати». Я з повагою ставлюся до обидвох кандидатів, визнаю їх як фахівців та особистостей. Будучи знайомим з ними майже чверть століття, з кожним неодноразово працював пліч-о-пліч у різних футбольних проектах, тож роблячи не простий для себе вибір, я вирішив керуватися переконанням, що «…істина дорожче».
Так у чому ж причина такого істеричного ажіотажу навколо цієї посади? Висока зарплата? Доступ до якихось матеріальних благ? Престиж? Чи може це все ж чиїсь сумнівні амбіції?
Аби кожен знайшов для себе відповідь, згадаймо для початку що таке обласна федерація футболу і чим вона покликана займатися.
Отже, за юридичним статусом – це неприбуткова громадська організація, яка об’єднує в собі колективних членів, зокрема районні та міські федерації, асоціації, спортивні товариства. Головним у діяльності федерації є проведення різноманітних турнірів та заходів спрямованих на зростання рівня і масовості футболу, насамперед аматорського та дитячо-юнацького.
Проаналізуймо лише деякі факти та цифри. Загально відомо, що аматорський чемпіонат Львівщини вже давно є одним з найкращих в Україні, як за кількістю учасників так і за рівнем організації. У чотирьох лігах змагаються близько 80 команд, в районних першостях ще біля 700. Щороку розігрується Кубок області, Кубок Федерації та Кубок Ліги, а переможці та призери районних першостей змагаються в обласній «Лізі Чемпіонів». Нещодавно вчотирнадцяте поспіль стартував зимовий турнір Меморіал Ернеста Юста, з рекордною на цей раз кількістю учасників – 52.
На старт змагань у дитячо-юнацькій обласній лізі у цьому сезоні вийшло 109 команд у восьми вікових групах (залучено більше двох тисяч дітей). Крім цього федерація проводить цілий ряд турнірів, кубків, в т.ч. на призи клубу «Шкіряний м’яч» для учнів загальноосвітніх шкіл. Впродовж останніх семи років успішно функціонує «Школа молодого арбітра». Спільно з кафедрою футболу ЛДУФК обласна федерація систематично проводить навчання тренерів дитячо-юнацьких та аматорських команд за програмою С-диплом УЄФА.
Звичайно, повний звіт про роботу федерації зробить на конференції її голова, але очевидним є те, що недаремно впродовж останніх років Федерація футболу України систематично визнає роботу львівської федерації однією з найкращих в країні.
То ж чи дійсно усе так погано в роботі обласної федерації, про що недавно категорично заявили окремі представники «Карпат»? Можливо це під кутом зору з низів турнірної таблиці Прем’єр-ліги у них склалося враження про чиюсь «пасивність, невміння перебудувати роботу згідно з сучасними вимогами…» та необхідність «створення принципово нової конструкції управління, підходів до прийняття рішень і принципів їх впровадження»? Погодтесь, готові тези для виступу на будь-якому партійному з’їзді з будь-якого питання… Говорити ж про «цілковиту закритість системи», та ще й напередодні конференції де делегати з цілої області в черговий раз вільним волевиявленням оберуть голову, напевно недоречно і некоректно. Як мінімум, для початку, потрібно зняти повішані перед носами уболівальників і журналістів колодки з брам стадіонів, де грають «утаємничені» кимось тренувальні матчі «Карпати». Адже важко збудувати дійсно народну команду діючи антинародними методами.
Ці критичні зауваження стосуються не стільки самого Степана Федоровича, як насамперед головних ідеологів висунення його кандидатури на голову федерації. Оголошуючи це рішення, генеральний директор ФК «Карпати» Ігор Дедишин (а саме він згідно статуту є найвищою посадовою особою у клубі) вчергове підтвердив наскільки важливою, і це справедливо, є персона Юрчишина для «Карпат». Але хочу зауважити, що Степан Юрчишин здобув своє визнання насамперед на футбольному полі та тренерській лаві. Невже великий спортивний та життєвий досвід цього легендарного гравця, талановитого тренера не потрібен самим «Карпатам» для практичної роботи?
Нічого не маю проти (зрештою це й не моя справа) залучення іноземних фахівців, які очолюють сьогодні головну, молодіжну та юнацьку карпатівські команди, як, до речі, і посаду спортивного директора – колишнє місце роботи Степана Федоровича. Але невже адміністративно-організаторський фланг це найдоцільніше використання потенціалу Юрчишина і наскільки він буде комфортним для нього самого, враховуючи специфіку і відсутність відповідного досвіду? Чи не відбувається своєрідна спекуляція на його імені, як це було і під час інших «політично-адміністративних» відряджень? Хочу також зауважити, для згаданих вище представників «Карпат», що згідно своїх статутів, як національна так і обласна федерації підтримують політичний нейтралітет, тому визначення «регіональна федерація футболу» не уособлює в собі якісь політичні орієнтири.
За своїми повноваженнями і фінансовими можливостями (адже бюджет федерації формується в основному з внесків учасників змагань і становить близько 300 тис. грн. в рік) обласна федерація має обмежений вплив на професійний футбол. Але важко дорікнути Ярославу Грисю за пасивність чи бездіяльність у його відчайдушних спробах врятувати від чергового зникнення ФК «Львів»…
Безумовно, життя постійно вимагає вдосконалення і прогресу. Але плануючи проведення будь-яких змін необхідно чітко розуміти що і для чого змінювати, та й що з цього може вийти, і чи доречною є взагалі, як у даному випадку, монополізація усіх сфер обласного футболу.
Ніхто не говорить що Ярослав Грисьо є бездоганним керівником і у роботі федерації нема недопрацювань і якихось помилок. Але і у самому футбольному клубі «Карпати», чий кандидат прагне очолити обласну федерацію, також далеко не все ідеально.
Нестабільні виступи головної команди, систематичні кадрові та навколо футбольні скандали, відсутність порозуміння з владою та місцевим депутатським корпусом, певна інформаційна закритість, на яку постійно нарікають журналісти з «некарпатівських» ЗМІ… Може на вирішенні цих, як і багато інших, суто клубних питань потрібно зосередити зусилля менеджменту «Карпат» (який, до речі, восени минулого року отримав від почесного президента повний кард-бланш і «свободу дій») аби якнайскоріше «Карпати» стали такими, про які вже давно мріють їхні прихильники.
А в очікуванні цього престиж футбольної Львівщини на найвищому рівні і надалі підтримуватимуть найкращі, найкреативніші львівські уболівальники і одна з найкращих облсних федерацій футболу.
