МИРОН МАРКЕВИЧ: Зрозуміло, що я радий, але десь є і маленьке спустошення, приємне спустошення. Ми стільки до цього йшли, скільки разів зупинялися в кроці від другого місця – це важко було. При спілкуванні з журналістами я в минулі роки намагався триматися, але п’яті і особливо шості бронзові нагороди гризли мене зсередини. Я щоразу знаходив мотивацію, але будь ми третіми всьоме – це був би кінець, я б пішов.

 – Напевно, частково причини минулих невдач криються саме в психології гравців, які до кінця не могли повірити в те, що здатні піднятися вище третьої сходинки турнірної таблиці …

– Так, тут є частка істини. З цієї причини я ще навесні, коли ми відставали і від «Дніпра», і від «Динамо», сказав, що «Металіст» візьме «срібло». Важливо було дати гравцям той поштовх, який не дозволив би їм зупинитися на певному етапі. Футболісти мене не підвели – другу частину чемпіонату вони провели на одному диханні, як кажуть, команда майже три місяці «бігла», а це дорогого коштує.

– А які інші складові вашого прориву?

– Думаю, це гарна кадрова політика. Тут заслуга не тільки моя, а насамперед менеджменту і селекціонерів. Одна справа запримітити перспективного гравця, і зовсім інша – дістати його. Всі хочуть грати в Лізі чемпіонів, а раніше ми похвалитися участю в цьому турнірі не могли. До того ж команда просто зігралася, повноцінно стала єдиним цілим. Також і робота з легіонерами дуже важлива, так як від незадоволеного іноземця користі ніколи не буде. Вони потребують спеціального підходу, особливих побутових умовах. Ми все це намагаємося їм дати. І, звичайно, вболівальники зіграли свою роль – їх підтримка та надихала футболістів.

Джерело: Болельщик