Ця команда виглядає цілком боєздатною одиницею.
У перший день літа закінчився термін для роздумів головним тренерам національних збірних, чиї команди пробилися на Євро-2020: потрібно оголошувати остаточну заявку (26 футболістів) на чемпіонат. Головний тренер збірної України Андрій Шевченко в терміни вклався, хоча інтригу тримав до останнього. На континентальний форум поїдуть ті, хто, на думку нашого тренерського штабу, найдостойніший.
З різних причин на Євро не змогли потрапити відразу кілька гідних українських футболістів, з яких ми склали справжню збірну. Ці гравці під синьо-жовтим прапором на полях чемпіонату Європи теж би боролися, як мінімум, за вихід із групи.
Голкіпер
Андрій ЛУНІН («Реал», Іспанія)
Навіть якщо ти тричі талановитий, але за широкою, а точніше довгою спиною Куртуа ти все одно будеш змушений животіти, в кращому випадку потрапляючи в стартовий протокол. Голкіпер мадридського «Реала» Лунін в минулому сезоні пішов на підвищення: став другим кіпером «королівського клубу». Однак на ігровій практиці Андрія це «підвищення» ніяк не позначилося. Точніше, стало ще гірше. У Ла Лізі український воротар не провів за свою команду жодного матчу. У минулому сезоні, коли він виступав у другому за силою іспанському дивізіоні, в «Ов’єдо», він мав постійну ігрову практику. І, як наслідок, постійно викликався до табору головної команди країни.
Повернувшись в «Мадрид», 22-річний страж воріт прогнозовано – чого вже там – позбувся ігрової практики. І, природно, втратив статус другого воротаря збірної України. А тепер – і третього. Дуже прикро. Хочеться сподіватися, що в майбутньому талановитий футболіст ще зіграє за збірну на великому міжнародному турнірі.
Захист
Денис ФАВОРОВ («Зоря»)
Так вийшло, що не тільки в підсумковому, але і в розширеному списку Андрія Шевченка не виявилося жодного футболіста «Зорі». Напевно, даремно, адже вже другий сезон поспіль луганська команда демонструє яскравий і результативний футбол. Одним з тих, хто міг би, на наш погляд, претендувати на місце в національній збірній країни з колективу Віктора Скрипника, є захисник Денис Фаворов. Досвідчений оборонець з’явився в складі луганської команди в минулому сезоні, а до цього небезуспішно захищав кольори «Десни». У команді Рябоконя Фаворов був і капітаном, і душею команди, часто відзначався і забитими м’ячами. Не дарма отримав прізвисько «український Рамос». З переходом в «Зорю» Денис став менше забивати (в його активі «лише» два м’ячі), але надійність на фланзі і надалі залишається його фішкою.
Богдан МИХАЙЛИЧЕНКО («Андерлехт», Бельгія)
Основний лівофланговий захисник збірної України – Віталій Миколенко. Причому на довгі роки, дай Бог йому здоров’я. Тому, що він просто найкращий в своєму ампула. А ось вибрати йому дублера – справа непроста. Між Соболем і Михайличенком наш тренерський штаб зробив вибір на користь новоспеченого чемпіона Бельгії – Соболя. В принципі, в такому рішенні Шевченка є логіка: у Едуарда зараз хороший період в клубній кар’єрі, він має достатньо ігрової практики, універсальний. Тому і залишився в підсумковій заявці. А ось його бельгійський колега Михайличенко туди не потрапив. Вбачається, що за своїм потенціалом лівий крайній «Андерлехта» як мінімум не поступається Соболю. А за «фізикою» і силою удару і перевершує Едуарда. Але так виходить, що Богдан зараз не на перших ролях у своєму клубі, тому і не потрапив до збірної. Але в нашому рейтингу його місце незаперечне.
Валерій БОНДАР («Шахтар»)
Чемпіон світу серед 20-річних все наполегливіше стукає в основу і «Шахтаря», і збірної України. Оптимальна пара центрбеків донецької команди в минулому сезоні – Матвієнко – Бондар. Луїш Каштру, колишній наставник «гірників», саме на цю пару робив ставку. Але разом гравці зіграли мало – то травми, то хвороби. Всього на рахунку Валерія – 11 матчів в минулому сезоні УПЛ і шість – в Лізі чемпіонів. Бондар розглядався як кандидат до збірної України на поїздку на чемпіонат Європи, але важка травма перекреслила всі надії 22-річного футболіста. У матчі проти «Олександрії» Бондар отримав розрив бічної зв’язки коліна і вибув з гри на кілька місяців. В цей термін якраз і буде проходити Євро…
Віталій ВЕРНИДУБ («Зоря»)
За стилем гри, антропометрією та статусом капітан «Зорі», на наш погляд, підходить для збірної України. Однак виклик до головної команди країни Віталій Вернидуб вже давно не отримує. Може, справа в віці? Центрбеку вже 33 роки. Але він же захисник! А старший за нього на рік нападник Мораес викликався Шевченком в березні на відбіркові матчі на чемпіонат світу. Загалом, справа, напевно, в смаку. Нинішньому тренерському штабу нинішній капітан «Зорі» не підходить. Хоча практично за всіма ігровими параметрами Віталій – один з кращих захисників УПЛ. У нього і зі швидкістю все в порядку, і з першим пасом, а в єдиноборствах, особливо на «другому поверсі», він узагалі найкращий. Загалом, його місце в нашій збірній цілком заслужене і закономірне.
Півзахист
Іван ПЕТРЯК («Фехервар», Угорщина)
Раніше Петряк отримував запрошення до табору національної збірної, але останнім часом наш тренерський штаб ігнорує цього футболіста. Ще під час свого перебування футболістом «Шахтаря» Іван наочно довів, що може зіграти практично на будь-якій позиції як в захисті, так і в середині поля. Дуже працездатний, витривалий, в міру технічний – до цих своїх характеристик по чемпіонату України Іван додав і непогану результативність в чемпіонаті Угорщини. У минулому сезоні Петряк забив аж 12 м’ячів за свій «Фехервар». З огляду на те, що хлопець грає не в нападі, це дуже непоганий показник. Але, схоже, не для головного тренера нашої збірної.
Євген КОНОПЛЯНКА («Шахтар»)
Не так давно без Коноплянки складно було уявити нашу головну команду країни. Євген безальтернативно займав позицію на лівому крилі півзахисту. Здавалося, що так буде тривати довго. У всякому разі, Женя і на Євро-2020 зіграє. Тим більше, що у відбірковій кампанії на чемпіонат континенту він брав безпосередню участь.
Однак минулий сезон у Коноплянки явно не задався. Спочатку він просто перестав потрапляти в основу «Шахтаря», потім травмувався. Під час зимової паузи, на зборах, здавалося, що відновився. Але знову травма. Проте, Андрій Шевченко довикликав півзахисника в збірну, сподіваючись, що він встигне відновитися. На жаль, не встиг.
Віктор КОВАЛЕНКО («Аталанта», Італія)
Незамінним цього білявого хлопця ні в «Шахтарі», ні в збірній України начебто не можна назвати. Можливо, тому, що Коваленко виконував не завжди видиму, чорнову роботу. Проте, коли в останнє зимове міжсезоння Віктор вирішив змінити «Шахтар» на «Аталанту», раптом стало очевидно, як донецькій команді дуже не вистачає універсалізму, працездатності і чіпкості цього гравця. Однак поки що кар’єра в «Аталанті» у 25-річного футболіста йде явно «не в ту» сторону: він, в кращому випадку, лише гріє лавку для запасних. Проте, Коваленко регулярно отримував виклик до збірної України. Отримав його і на цей раз. І напевно опинився б в підсумковому списку, але через травму дивитиметься Євро по телевізору.
Віталий БУЯЛЬСЬКИЙ («Динамо»)
«Я дуже поважаю цього футболіста, але під модель збірної він не підходить», – приблизно так відповів Андрій Шевченко на запитання, чому одного з кращих гравців УПЛ останніх сезонів Віталія Буяльського не виявилося в списку запрошених на матчі відбору на ЧС-2022. А тим часом Віталій продовжив геройствувати в чемпіонаті України: і забивав регулярно, і асистував. У складі «Динамо» він виграв в минулому сезоні на внутрішній арені абсолютно все. На додаток до всього саме Буяльського можна назвати найкращим футболістом «біло-синіх» в сезоні 2020/2021.
Загалом, півзахисник був настільки переконливим, що ігнорувати його і далі Шевченко не міг. І відправив Віталію запрошення в розширений список кандидатів для поїздки на Євро. На наш погляд, в підсумку Віталій поїхав би на Євро. Навіть незважаючи на те, що «не підходить під формулу». Як показує практика, для хороших акторів немає поганих ролей. Тим більше, що форму хлопець набрав вражаючу. Однак втілитися мрії в життя все одно не судилося. У фіналі Кубка України Буяльський травмувався, і цей чемпіонат Європи пройде без нього.
Напад
Жуніор МОРАЕС («Шахтар»)
Сезон, що нещодавно завершився, для «Шахтаря» вийшов невиразним не в останню чергу тому, що у головного форварда команди – Жуніора Мораеса – збився приціл. Як пізніше розповів сам натуралізований бразилець, на те були свої причини. Як би там не було, сезон 2020/2021 Мораес не може занести собі в актив: на його рахунку лише шість голів в УПЛ (роком раніше було цілих 20-ть). Однак ближче до фінішу сезону ветеран «гірників» почав «оживати». Отримав виклик 34-річний нападник і в збірну України – на три матчі відбіркового циклу до ЧС-2022. У матчі проти збірної Фінляндії Мораес забив єдиний м’яч у складі нашої команди, який став для нього прем’єрним в синьо-жовтій футболці.
Швидше за все, Мораес поїхав би і на чемпіонат Європи, адже, незважаючи на солідний вік, має всі необхідні характеристики для класного форварда. До того ж, вмілі гравці цього амплуа у нас зараз майже на вагу золота. Але поїхати на чемпіонат Європи – напевно перший і останній в його кар’єрі – Мораесу не вдасться. На тренувальному занятті перед матчем з «Олександрією» футболіст отримав серйозне пошкодження – розрив хрестоподібної зв’язки коліна – і опинився поза грою мінімум на пів року.
Владислав КУЛАЧ («Ворскла»)
Взимку минулого року форвард «Ворскли» Кулач не втрачав надій потрапити в головну команду країни, відзначаючи, що, мовляв, все залежить від мене. Все залежне від нього Влад зробив. За підсумками минулого сезону 28-річний нападник полтавської команди став найкращим бомбардиром УПЛ. В його активі – 15 результативних ударів. Показник не дуже який, але ж його колеги, які отримали виклик до збірної, забивали на порядок менше.
Крім бомбардирських здібностей (досі Кулач в чемпіонатах країни забивав приблизно в два рази менше), і сама гра полтавського нападника змінилася в кращий бік. Він став краще працювати з м’ячем, грати один в один, корисний в загальнокомандних діях. Але Андрій Шевченко зробив свій вибір на користь інших. Це його право. Хоча, здається, що Кулач був би не зайвим на Євро, враховуючи гострий дефіцит в головній команді країни з нападниками…