Він є одним з уособлень незламності. Один лише його погляд змушував переживати найбільш зіркових форвардів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Багато хто вважав його футболістом «старої генерації» – та герою цього посту на це було байдуже. Сьогоднішня історія про нідерландського гренадера, «скелю» в оборонних редутах ПСВ, МЮ, Лаціо та Аяксу – захисника, якого так не вистачає сучасному футболу – Япа Стама.
Народився Яп (Якоб) Стам 17 липня 1972 року в маленькому нідерландському містечку Кампен – типовому містечку, де всі один одного знають, пліткують і живуть однією великою родиною. Він був єдиним сином у багатодітній родині – окрім Япа у сім’ї було ще три дочки, старші за майбутнього футболіста.
Першим клубом у майбутній кар’єрі футбольної зірки «країни тюльпанів» став місцевий ДОС «Кампен». Саме там Яп здобув перші футбольні навики, які справді пригодились йому у майбутньому. У дев’ятнадцятирічному віці хлопчина (якщо так його можна назвати, зважаючи на антропометричні дані) переїхав до Зволле. Місцевий клуб тоді знаходився в Ерстедивізії, проте це вже був дійсно інший футбольний рівень. Та Яп одразу ж акліматизувався в середовищі одноклубників й зумів дебютувати 15 серпня 1992 року в матчі проти «Хераклеса».
Вдала гра за нижчоліговий «Зволле» дозволила нашому герою буквально за кілька місяців піднятись на щабель вище – за гравцем слідкували представники «Камбюра». До лав останніх Стам і приєднався.
За цю команду Стам відіграв два яскравих сезони. За клуб з містечка Леуварден захисник зіграв 66 матчів і забив у них кровні 4 голи. Проте найважливішим фактором стало те, що Якоб в «Камбюрі» став основним і ключовим центральним захисником – він виріс як футболіст, набрав досвіду знань, які йому пригодились у подальшому футбольному житті.
Його кар’єра йшла по висхідній лінії – і наступним кроком у ній став перехід з скромного по нідерландським міркам «Камбюру» (тоді він лише вийшов з Ерстедивізії) до «міцного горішка» Ередивізії – «Віллему ІІ» з міста Тілбург. У складі «триколірних» «Скеля» відіграв всього лиш 19 матчів. Часто Яп бігав на позиції лівого півзахисника, що зараз виглядає просто-таки дурістю. Проте це не завадило скаутам ейндовенського «ПСВ» побачити в цій горі м’язів майбутню зірку захисного цеху.
У цьому Япу посприяв срібний призер чемпіонату світу 1974 року Тео де Йонг, який став справжнім «хресним батьком» для нашого героя.
Саме де Йонг і порадив Стаму змінити клуб, якщо він хоче досягти чогось більшого – хоча б в межах чемпіонату Нідерландів. Зрозуміло, що вибір був невеликим: ПСВ, Аякс чи Фейенорд. Зважаючи на шалене зацікавлення з боку «селян», Яп і зробив свій вибір, про який ніколи не шкодував – Стам перебрався на «Philips Stadion».
Саме з «ПСВ Ейндховен» Яп Стам вигравав Кубок Нідерландів, чемпіонат, двічі ставав володарем Суперкубка країни. Нинішній коуч ПСВ Філіпп Коку згадував:
Окрім того, його було визнано найкращим футболістом країни в 1997 році. Під час свого перебування у лавах «червоно-білих» Стам брав участь у чемпіонаті Європи 1996 року та мундіалі 1998 року, де показав себе з найкращої сторони.
Все це стало стимулом для грандів підписати Япа. Угода, в результаті якої він перейшов до лав «червоних дияволів», сколихнула увесь футбольний світ. Коли Алекс Фергюссон заплатив за «нідерландську вежу» 14,5 млн. доларів чи 10 млн. фунтів (кому як подобається) то на нього з усіх боків посипалися звинувачення у марнотратстві та некомпетентності. Наш герой пізніше згадував, що його агент прийшов до нього додому і заявив, що бачив неподалік торговий центр, який будують, і ціна останнього є близькою до тих грошей, які дав за Стама Манчестер Юнайтед. Власне, сам Якоб вважав, що ніхто не вартий таких грошей.
Проте, шотландець знову ж таки виявився правим, а критики згодом замовкли.
Вважаю, що Стам компенсував усі витрати на нього своєю грою – він їх банально відпрацював кров’ю і потом. Саме Япа, незважаючи на свої огріхи, я ставлю на п’єдестал пошани центральних захисників «Манчестера» середини 90-х – наших днів (він займає почесне місце поруч з Фердінандом і Відічем кращих часів).
79 ігор, 1 гол, 3 чемпіонства в Англійській Прем’єр-Лізі, 1 Кубок Англії, Ліга Чемпіонів, Міжконтинентальний кубок – такий слід залишив Яп Стам в Манчестер Юнайтед.
Кульмінацією дебютного сезону став фінальний матч у Лізі Чемпіонів проти «Баварії» (найбільш драматичний матч в історії футболу, на мою скромну думку).
У наступному сезоні Стам стає просто незамінною постатю на полі, він стає вожаком захисної лінії, на собі тримає керівництво захисними редутами. Саме тоді його називають найкращим захисником Ліги Чемпіонів та сучасності.
Тоді ж Яп феєрить на чемпіонаті Європи 2000 року, який проходив у рідних Нідерландах та сусідній Бельгії. Надіюсь, що усі пам’ятають його дуель проти Яна Коллера? Момент, коли йому зашивали брову прямо на бровці?А хто пам’ятає незабитий Япом 11-метровий у ворота «скуадри адзурри», які захищав феєричний тоді Франческо Тольдо? Боже, дякую тобі за щасливе дитинство!
Провівши два сезони практично без замін, в 2001-му році Яп Стам пошкодив ахіллесове сухожилля і на тривалий час вибув з основної обойми команди. Лікування та відновлення голландець поєднав із написанням автобіографії «Head to Head», в якій розповів про себе, про свій неймовірний шанс бути футболістом великої команди «Манчестер Юнайтед». Як і пасує Туманному Альбіону Якоб не оминув увагою і сам клуб, і його «внутрішню кухню». Він був прямолінійним і відкритим, тому й не чекав, що це викличе ефект «бурі в стакані». Його праця вийшла схожою на антологію із заголовками з сторінок «бульварної преси».
Проте, головним промахом Стаама стало те, що він підкреслив роль Фергюсона стосовно свого переходу до МЮ. Він написав, що останній вів переговори, не повідомивши керівництво ПСВ.
На перший матч нового сезону проти «Фулхема» він вийшов з перших хвилин. «Дачники» зуміли двічі пробити оборону «манкуніанців» і Япа посадили на лавку запасних. А ще через два тижні усі табло їди вибухнули новиною – Стам перебирається в Італію.
«Це був грім серед ясного неба. Я хотів залишитися в клубі ще на кілька років, після чого завершити кар’єру, виїхати в США чи працевлаштуватися у маленькому клубі в Нідерландах. Проте, коли керівництво говорить тобі, що більше не зацікавлене у твоїх послугах, то ти змушений подивитися на речі з іншої сторони медалі та розпочати пошук нового місця роботи».
Фергюсон заявляв, що це було виключно спортивне рішення, що такі дурниці, як пікантні факти у автобіографії, не вплинули на його професійні погляди. На кількох прес-конференціях він казав, що Стам пройшов свій пік розвитку, а йому потрібна постійна перспектива, яку мали забезпечити Невілли та Браун. Останнім Стам нібито не допомагає у розвитку професійних якостей, оскільки не став своїм поза полем. Пізніше САФ визнає, що продаж Стама стала однією з двох помилок у час керівництва «дияволами» – другим промахом є пізня купівля Едвіна ван дер Сара.
В свою чергу Яп не став шукати причину, зазначивши, що вся ця метушня навколо його книги не пішла на користь його долі в Манчестері. Його кар’єра в «Юнайтед» завершилася на автозаправній станції, де Фергюсон повідомив Стама про те, що йому варто перейти в «Лаціо».
Перейшов в стан «орлів» Яп в якості зірки європейського футболу. Проте «апеннінський етап» кар’єри не був найкращим. Він став володарем всього лиш Кубку Італії та Суперкубку за 5 років, проведених в Італії.
Окрім того його було забанено на п’ять місяців за вживання допінгу (нандролону). Після матчу з Аталантою «Скеля» здав аналізи, які засвідчили що він, Едгар Давідс та Франк де Бур приймали заборонені добавки.
«Я в глибокому шоці. Можу лише всіх запевнити в одному: ніколи свідомо не брав ні нандролон, ні будь-які інші стимулюючі препарати. Я не божевільний, щоб робити те, що може поставити хрест на моїй професійній кар’єрі і зганьбити мою сім’ю». Клуб став на бік футболіста.
«Ми не знаємо, що й думати. Всі наші футболісти використовують у підготовці вітаміни, мінеральні речовини, медичні препарати в строгій відповідності з олімпійськими правилами».Після апеляції терміну бану зменшили на місяць, але репутацію це звісно заплямувало. Незважаючи на це, кіфозі поважали Япа за його самовідданість грі та клубу.
Після 70-ти матчів за «орлів» голландець перебрався до (як гостро зазначив один з блогерів) Пенсійного фонду Італії – «Мілану». Грав він не так вже і часто, але халатно на полі не поводився. І знову ж таки – Яп Стам однією з головних дійових осіб в легендарному фіналу Ліги Чемпіонів, який відбувався в Стамбулі.
З роками ніхто не молодіє (ну крім Слави Шевчука). Стам винятком не став та й вирішив поїхати догравати футбольні роки на Батьківщині – підписав у 2006 році дворічний контракт з «Аяксом», де був одразу ж удостоєний капітанської пов’язки. Та весь контракт він не відіграв – у 2007 році він оголосив про завершення футбольної кар’єри. Незважаючи на те, що своєю грою він не раз доводив, що готовий і далі грати на високому рівні Яп бачив, що футбольні сили його покидають:
Та без футболу Стама уявити важко. Практично ж одразу останній став послом «Манчестер Юнайтеду». Водночас від виконував функції скаута в Південній Америці. Та це не стало кінцем футбольного шляху «Нідерландської Вежі» – у 2009 році він почав працювати в тренерській системі «Зволле», а з 2013 року – займає посаду тренера-асистента амстердамського «Аяксу».
Паралельно він був «послом доброї волі» і виступав у заходах, які стосувались проблем СНІДу.
Ось такий він – легендарний і брутальний, прагматичний та буйний водночас – Яп Стам.
Автор Богдан Матулкін, tribuna.com
