<
>

Реклама

Поза грою COACH

Тренерські канікули. Топ-12 українських наставників без роботи

Spy-Football.com

25/12/2015 , 13:01

Ми підготували список відомих українських фахівців, які з різних причин не мають на сьогодні команди. Керівники клубів завжди шукають варіанти можливого посилення, тоді чому ж не звернути увагу на вільних агентів-тренерів?

1. Юрій Калітвінцев, 47 років

Останнє місце роботи головним тренером: “Волга” Нижній Новгород, Росія

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 8 місяців

Найбільшим тренерським успіхом Юрія Калітвінцева став тріумф на чолі юнацької збірної України U-19 на чемпіонаті Європи в 2009-му році. У фіналі турніру команда під керівництвом екс-динамівця здолала збірну Англії.

Однак цей успіх не надто позначився на подальшій тренерській кар’єрі Юрія Миколайовича. Нетривалий час він виконував обов’язки головного тренера національної збірної України, а пізніше працював асистентом у Олега Блохіна. Самостійна робота в клубі була у “Волзі”, де після року перебування біля керма команди Юрій Миколайович залишив посаду головного тренера в 2014-му році.

2. Юрій Максимов, 47 років

Останнє місце роботи: “Мордовія”, Росія

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 8 місяців

Тренерську кар’єру Юрій Вільйович починав у мінському “Динамо”, а вже в 2006-му році почав працювати головним тренером в київському ЦСКА. З 2008-го по 2013-й рік Максимов почергово очолював “Оболонь”, “Кривбас” і донецький “Металург”. Під його керівництвом київська “Оболонь” в сезоні 2008/2009 вийшла в Прем’єр-лігу. У 2013-му році Максимов був призначений головним тренером саранської “Мордовії”, яку також вивів у Прем’єр-лігу, але вже Росії – з 1-го місця футбольної національної ліги. Після закінчення сезону Юрій Максимов залишив російський клуб.

3. Олег Блохін, 63 роки

Останнє місце роботи головним тренером: “Динамо” Київ

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 7 місяців

Серед тренерських успіхів колишньої зірки збірної СРСР, в першу чергу, можна згадати виступ під його керівництвом національної збірної України на ЧС-2006 у Німеччині. Очолювана Олегом Володимировичем команда увійшла до числа кращих 8-ми команд турніру (найбільше досягнення “синьо-жовтих” в історії, яке повторити і перевищити буде вельми непросто).

Олег Блохін прийшов у “Динамо” з посади тренера національної збірної України в 2012-му році, в статусі легенди клубу. Керівництво “Динамо”, як і вболівальники, сприйняло з натхненням таке призначення. Як з’ясувалося пізніше, одіозний наставник, крім величини свого футбольного імені, не зміг нічого запропонувати київській команді і був звільнений у квітні 2014-го року. Його місце зайняв, на той момент асистент, Сергій Ребров.

4. Микола Павлов, 61 рік

Останнє місце роботи головним тренером: “Іллічівець” Маріуполь

Тривалість тренерської “відпустки”: 6 місяців

Микола Петрович значну частину тренерської кар’єри присвятив двом клубам – полтавській “Ворсклі” і маріупольському “Іллічівцю”. З полтавським клубом Павлов працював у період з 2008-го по 2012-й рік. Як говорив сам тренер, цей період був одним з найкращих у його житті. А команда під його керівництвом стала міцним горішком для багатьох грандів і впевнено трималася в першій половині турнірної таблиці.

Однак у 2012-му році Павлов покинув команду, яка за підсумками сезону посіла 11-е місце. Зайнявши позицію тренера “Іллічівця” в 2012-му році, вдруге в кар’єрі, Микола Павлов залишив команду в 2015-му році і наразі не займається тренерською діяльністю.

5. Анатолій Дем’яненко, 56 років

Останнє місце роботи головним тренером: “Волинь” Луцьк

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 3 місяці

Багаторічний капітан київського “Динамо”, як і багато інших легенд киян, більшу частину тренерської кар’єри провів у рідному клубі. Анатолій Васильович працював у тренерському штабі “Динамо” з 1993-го року, а в січні 2005-го отримав можливість очолити команду і пробув на посаді головного тренера до кінця сезону 2006/2007, зайнявши з “Динамо” перше місце в чемпіонаті і вигравши Кубок України.

Подальша тренерська кар’єра Анатолія Дем’яненка продовжилася в Азербайджані й Узбекистані. А в 2012-му році Анатолій Васильович зайняв пост головного тренера “Волині”, проте пробув у Луцьку відносно недовго, покинувши команду квітні 2013-го.

6. Олег Лужний, 47 років

Останнє місце роботи головним тренером: “Таврія” Сімферополь

Тривалість тренерської “відпустки”: 2 роки

Олег Романович, перш ніж зайняти пост головного тренера в “Таврії”, довгий час займав посаду асистента в рідному “Динамо”. У 2007-му і 2010-му роках Лужному доводилося виконувати обов’язки головного тренера після відставок Йожефа Сабо і Валерія Газзаєва відповідно.

Шанс проявити себе повною мірою Лужний отримав в “Таврії”, куди прийшов у 2012-му році. За рік у Сімферополі Олегу Романовичу вдалося зайняти з командою 11-е місце в чемпіонаті і дійти до чвертьфіналу Кубка України.

7. Олег Протасов, 51 рік

Останнє місце роботи головним тренером: “Астра” Джурджу, Румунія

Тривалість тренерської “відпустки”: 8 місяців

За свою тренерську кар’єру Олег Протасов так і не встиг ніде затриматися “всерйоз і надовго”. Були 2 роки в “Олімпіакосі” і “Дніпрі”, проте 2 роки для тренерської кар’єри – не надто великий термін. У загальній складності Олег Валерійович встиг попрацювати в 10-ти командах, але українським уболівальникам він напевно встиг запам’ятатися роботою з дніпропетровським “Дніпром” з 2006-го по 2008-й рік.

8. Леонід Буряк, 62 роки

Останнє місце роботи головним тренером: “Олександрія”

Тривалість тренерської “відпустки”: 3 роки і 8 місяців

Найбільші досягнення Леоніда Йосиповича припадають на його період роботи в Одесі. “Чорноморець” під його керівництвом в сезонах 1994/95 і 1995/96 ставав срібним призером чемпіонату України. Серед команд під керівництвом Леоніда Буряка варто відзначити національну збірну України і “Динамо”, де наставник пробув нетривалий час і не зумів відзначитися великими успіхами.

У січні 2012-го Буряк був представлений головним тренером “Олександрії”, проте вже навесні наставник покинув команду і досі не займає позиції головного тренера в жодній з команд.

9. Юрій Бакалов, 49 років

Останнє місце роботи головним тренером: “Славутич” (пізніше “Дніпро”) Черкаси

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 3 місяці

Екс-тренер київського “Арсеналу” після того, як покинув киян у 2013-му році, деякий час розглядався кандидатом на пост наставника львівських “Карпат”. Обмежилося все розмовами, і Юрій Михайлович у підсумку очолив черкаську команду “Славутич”. На чолі цієї команди, пізніше перейменованої в “Черкаський Дніпро”, Юрій Бакалов пробув до серпня 2014-го року.

Найбільш пам’ятним епізодом був кубковий матч з “Шахтарем”, в якому вдавалося зберігати нічию в основний час, давши справжній бій донецькому гранду. Щоравда, черкащани поступилися в овертаймі…

10. Олег Таран, 55 років

Останнє місце роботи головним тренером: “Металург” Запоріжжя

Тривалість тренерської “відпустки”: 1 рік і 2 місяці

Олег Анатолійович більшу частину тренерської кар’єри присвятив криворізькому “Кривбасу”. Два рази в якості головного тренера Олег Таран приходив в цей клуб і робив усе можливе, щоб втримати криворізьку команду у вищому дивізіоні української футбольної першості. Після того, як “Кривбас” в 2013-му році зник з футбольної карти України, Таран очолив запорізький “Металург”. У 2014-му році поступився місцем тренеру Анатолію Чанцеву.

11. Володимир П’ятенко, 41 рік

Останнє місце роботи: “Металург” Донецьк

Тривалість тренерської “відпустки”: 6 місяців

Колишній тренер неіснуючої нині команди виявився непотрібним, коли місце “Металурга” у Прем’єр-лізі зайняла дніпродзержинська “Сталь”. Влітку 2015-го року Володимир Мазяр, який тренував “Сталь” до всіх подій з “Металургом”, залишився біля керма команди, а Володимир П’ятенко був змушений покинути клуб. П’ятенко практично всю тренерську кар’єру провів у донецькому “Металурзі”, виконуючи роль і асистента, і головного тренера.

12. Ігор Рахаєв, 42 роки

Останнє місце роботи головним тренером: “Металіст” Харків

Тривалість тренерської “відпустки”: 6 місяців

Дебютний сезон у “Металісті” Рахаєв розпочав у статусі виконуючого обов’язки головного тренера. Після відходу Мирона Маркевича Ігор Рахаєв прийняв “Металіст”, у якого вже тоді починалися проблеми. Наприкінці весни 2014-го року задовільна робота з командою дозволила отримати тренеру кредит довіри з боку керівництва і закінчити сезон з бронзовими медалями чемпіонату, вже без приставки “в.о.”.

Однак фінансова ситуація в клубі погіршувалася з кожним днем, і звільнення Рахаєва в червні 2015-го року було продиктовано не стільки результатами роботи з командою, скільки небажанням керівництва клубу виплачувати заборгованості по зарплаті наставнику.

Олександр Москаленко, “Футбол 24”

ТегиТеги: Блохін УПЛ

Реклама