Чемпіонат Європи з футболу 1992 року можна сміливо назвати найбільш політизованою європейською першістю. У підсумку політика зіграла свою роль навіть у визначенні чемпіона.

Ну, а як йому не стати найбільш політизованим, якщо в Європі розвалювалися цілі країни і проходили військові дії? В результаті останніх була відібрана чесно завойована путівка у блискучої команди Югославії, в складі якої були такі гравці як Дарко Панчев, Роберт Просінечкі, Деян Савічевіч, Драган Стойкович.

Замість них на чемпіонат поїхали данці, яким і було призначено зіграти головну роль. А ось збірна Німеччини після об’єднання ФРН і НДР, навпаки, виступала єдиною командою – вперше після закінчення другої світової війни.

Завоювала путівку до фінального турніру і збірна СРСР, але в зв’язку з розпадом країни, виступала як команда СНД – абсолютно незрозуміле утворення без національного прапора і гімну.

Відбірковий турнір

У чемпіонаті брали участь всього 8 збірних, тому список тих, хто не потрапив на турнір, досить представницький: Італія, Іспанія, Чехословаччина, Португалія не змогли подолати відбірковий бар’єр.

Здорово провели відбірковий турнір французи, які виграли всі 8 матчів своєї групи.

В результаті жеребкування розподілилися наступним чином:

Група «А»: Швеція, Данія, Франція, Англія.
Група «В»: Голландія, Німеччина, СНД, Шотландія.

Груповий етап
Група А

Були певні побоювання, що господарі чемпіонату не зможуть скласти гідної конкуренції англійцям і французам. Це ж стосувалося і збірної Данії, чиї гравці в буквальному сенсі цього слова були висмикнуті з відпускних пляжів.

Однак уже в першому турі Швеція змусила відіграватися збірну Франції, а Данія і Англія зіграли нульову нічию.

У другому турі англійці знову зіграли 0: 0, на цей раз з французами, а ось збірна Швеції за рахунок голу Томаса Броліна здобула перемогу над Данією 1: 0.

Таким чином, жодна зі збірних перед останнім туром не втратила шансів на вихід в наступний етап, а варіантів розвитку подій було безліч. Єдине, що можна було сказати точно, так це те, що збірна Данії не мала права грати навіть внічию в матчі проти команди Франції.

Тут треба зазначити, що і англійці, і французи піддавалися жорсткій критиці у себе на батьківщині. Мішелю Платіні діставалося за вкрай обережну, або навіть, як писали французькі видання, «боязку» тактику. І це при наявності таких форвардів, як Жан-П’єр Папен і Ерік Кантона !

Грей Тейлор ж фактично був знищений на батьківщині футболу за те, що не взяв у збірну Кріса Уоддла і не випускав на поле півзахисника «Ноттінгем Форест» Найджела Клафа. А ще відсутність через травму Пола Гаскойна .

Як образно висловився чемпіон світу 1966 року Джиммі Грівз:

«Клаф був єдиним в цій команді, здатним побачити вільного партнера і віддати йому точний пас».

Однак все це було до заключних матчів англійців і французів. Можна ж собі уявити, що сталося, коли вони поступилися, відповідно Швеції і Данії з однаковим рахунком 1:2!

Причому і тим, і іншим, для виходу в наступне коло не вистачило зовсім трохи – данці забили вирішальний гол на 78-й хвилині, шведи – на 82-й. Однак вся справа була в тому, що обидві скандинавські збірні грали краще за своїх іменитих опонентів, і перемогли цілком по-ділу.

Група В

У цій групі події розвивалися не менше драматично. Збірна СНД зуміла в перших двох матчах встояти проти діючих чемпіонів світу німців (1: 1) і Європи – голландців (0: 0), а тому в останньому турі її влаштовувала перемога з різницею в два м’ячі над шотландцями. Тоді б СНД не залежала від результату паралельного матчу. Але…Два удари по воротах збірної СНД з-за меж штрафного майданчика, два рикошету і 0: 2 до 17-ї хвилини для команди, яка вийшла на поле вигравати з таким рахунком.

Від цього нокауту наші хлопці так і не оговталися, атакуючи швидше за – інерцією, а в кінцівці ще й отримали пенальті у свої ворота, який реалізував Макаллистер.

Переможцями групи стали голландці, які приїхали до Швеції з явним наміром відстояти свій титул чемпіонів Європи . Команду очолював легендарний Рінус Міхелс , всі зірки – Рональд Куман, Франк Рейкаард , Рууд Гулліт, Марко ван Бастен приїхали на турнір без травм і в хорошій формі.

Саме на Євро-1992 весь футбольний світ дізнався Денніса Бергкампа, який під наглядом своїх старших товаришів став найкращим бомбардиром команди.

Спочатку його гол допоміг обіграти Шотландію, потім був матч з СНД, де данський арбітр Петер Міккельсен відібрав у голландців перемогу, не зарахувавши чистий гол ван Бастена. І, нарешті, після чудової, за всіма статтями, перемоги над збірною Німеччини, усі вболівальники та фахівці практично не сумнівалися в прийдешньому тріумфі «помаранчевої» збірної.

На ділі ж все вийшло по-іншому.

Півфінали
Німеччина – Швеція 3: 2 (1: 0)

Перед цим матчем прогнози були на користь діючих чемпіонів світу. Але дуже здорово виглядала тоді і «Тре Крунур», яка переживала один з кращих періодів у своїй історії .

Німці ж з самого початку були змушені боротися не тільки з суперниками, а й з обставинами. Так, через травму не поїхав на чемпіонат світу їх лідер і капітан Лотар Маттеус . Уже в першому матчі отримав перелом провідний форвард Руді Феллер .

Втім, німці не звикли жалітися. Лідерські функції взяли на себе гравці найближчого резерву, що представляють римські клуби – Томас Хесслер з «Роми» і Карл-Хайнц Рідлі з «Лаціо».

І в матчі зі шведами саме ця парочка визначила перемогу Німеччини: на гол Хесслера і дубль Рідле господарі змогли відповісти лише двома м’ячами, причому другий шведи забили вже перед самим фінальним свистком.

Данія – Голландія 2:2 (2:1, 0:1, дод. Час: 0:0), по пенальті 5:4

Зате другий півфінал став окрасою всього турніру. Досвідчена майстерна голландська команда, проти пристрасних і зухвалих датчан. Схоже, що після перемоги над збірною Франції, гравці збірної Данії повірили в свої сили.

І у них була одна перевага перед своїми суперниками – вони вже стрибнули вище своєї голови і в разі поразки ніхто б і не посмів кинути камінь в їх город.

Двічі данці виходили вперед, двічі голландці зусиллями Бергкампа і Рейкаарда зрівнювали рахунок. А в серії пенальті була не реалізована всього одна спроба – свій 11-метровий не забив Марко ван Бастен.

Після турніру преса спробувала виставити його винуватцем поразки, наголошуючи не тільки на незабитих пенальті, але і на те, що кращий бомбардир Євро-1988 не зміг жодного разу вразити ворота суперників.

Але, до честі гравців збірної Голландії, всі вони встали на захист Марко. І, дійсно, він провів турнір здорово, більше граючи на команду, і десь наступивши на горло власному бомбардирському егоїзму.

Як влучно висловився Денніс Бергкамп:

«Мої голи – це наполовину голи ван Бастена».

Фінал
Данія – Німеччина 2: 0 (1: 0)

Незважаючи на сенсаційний виступ збірної Данії , фаворитом фінального матчу були все-таки німці. Та інакше і бути не могло – все-таки чинні чемпіони світу.

До того ж гравці збірної Німеччини додавали від матчу до матчу – відчувався традиційний німецький характер і здатність долати труднощі, що виникли.

Але у фінальному матчі датчани спростували і ці розклади, забивши у ворота Бодо Іллгнера два м’ячі.

Просто це був турнір збірної Данії, тут у них виходило буквально все. Так буває у футболі, коли у команди, що називається «поперло» і зупинити її немає ніякої можливості. Певну аналогію можна провести з «Манчестер Юнайтед» сезону 1998-1999 років , коли команда Алекса Фергюсона перемагала в будь-яких, навіть в самих несприятливих для себе обставинах.

Так команда Ріхарда Меллера-Нільсена, за образним висловом одного з журналістів “припливла на Євро на плоту і всіх обіграла».

Тріумф збірної Данії бурхливо святкувала вся країна. На міську площу вийшли сотні тисяч жителів Копенгагена – такого скупчення тут не було дуже давно. Рада за команду – і особливо за тата- була семирічна Лін Вільфорт. Але через шість тижнів її серце перестало битися … Слідом за головним тріумфом в кар’єрі Кім Вільфорт пережив найстрашнішу трагедію в житті.

Меллер-Нільсен навіть після перемоги не став загальним улюбленцем і тріумфатором в очах більшості. Деякі експерти на телебаченні запевняли, що команда взяла трофей всупереч його вмінням, а головну роль зіграла майстерність футболістів. Данський футбольний союз за підсумками 1992 го прийняв дивне рішення вручити нагороду кращого тренера іншій людині – Еббе Сковдалю з «Брондбю».

П’ять фактів про ЄВРО-1992

• Команда Меллер-Нільсена перемогла на ЄВРО через всього декілька днів після провалу в Данії референдуму про вступ до Європейського союзу. “Раз ми не можемо приєднатися до Європи, ми повинні її перемогти”, – пожартував глава МЗС Данії Уффе Еллеманн-Йенсен.

• Успіх збірної Данії був дивний ще й тим, що аж до 1986 року в цій країні не було професійних футбольних клубів. Першим аматорського статусу позбувся “Брондбю”.

• Шотландія брала участь у всіх чемпіонатах світу з 1974 року, але на чемпіонаті Європи вперше зіграла лише в 1992-му.

• Збірна Франції стала першою в історії, хто не втратив жодного очка в кваліфікації чемпіонату Європи. “Трибарвні” здобули вісім перемог, в тому числі двічі обіграли Іспанію.

• ЧЄ-1992 став першим великим міжнародним турніром, де на спинах футболістів, крім номерів з 1 по 20, красувалися і їх прізвища.